Вночі сьогодні пахло сіном, І небо зорями текло, І все було таким невинним, Таким замріяним було. Про океан шуміла річка, Про кораблі і про китів, А в полі зайчик хрумкав гичку, Та од сміливості тремтів.[Приєднана картинка]

Гадюччя повзає, безчестяСеред сестер моїх крізь плечі Он по землі повзуть так тихоОтруту щоб пускати вміло До тої нечисті, гидотно Всіляке павучіння лізе Сплочено виросте гнильє тоЗубами щоб кусати світлоБодай живуть в чужій гой шкіріНе розуміють вмісткість слова Життям бо знехтували, БогаПеретворившись на чужого Не видно зовсім, але кажуть Що правда є для них брехнею В багно неправди досі вірять Настільки марні їх зусилля Повзе гадюка за...

Читати далі...

Я Вас люблю. Пробачте мою душу, І слабкість не засуджуйте мою, Допоки небо очі тихо мружить, Допоки на землі іще стою, Допоки я в життєвій павутині – Терпіть мене і слів моїх полин, А там як є, не Ваша то провина, Що я у Вашім світі не один.[Приєднана картинка]

Мовчи і думай. За світи Зібралось сонце яснолике, Ідуть у ніч тумани дикі, І місяць пробує цвісти. Мовчи і мрій. В твоїм віку Якась неповторима милість: У слові слово народилось І вже агукає в рядку.[Приєднана картинка]

За сонцем – сон, за місяцем – тумани, Та я не сплю – без Вас які тут сни? Ви – береги печалі-океану, Ви – перший блиск моєї сивини. Піду у ніч – там зорі Вами світять, Піду у степ – там Вами все цвіте, І я не я, і літо вже не літо, І в серці щось ворушиться святе.[Приєднана картинка]

Предивний люд – живе у несвободі, І несвободі тій поклони б’є, І хоч у нього швидше сонце сходить, В серцях пустих світліше не стає. Там всі раби – пани і посполиті, У них не дух – у них покори смрад, Їх сенс життя – в болоті вічнім жити, Їх божество – самодержавний кат.[Приєднана картинка]

Зверни мене на добрий люд, На добрий дім, на пам’ять чисту, У світі болю і облуд, Шляхів пекельних і тернистих. На цій трипроклятій війні, В годину чорну і буремну, Воскресни вірою в мені У те, що я тут недаремно.[Приєднана картинка]

У непам'ять не йди, Там немає нікого, Там не квітнуть сади, Там самотньо і вбого, Розум губить сліди, І любові немає. Не іди. Не іди У непам'ять, Благаю.[Приєднана картинка]

Ізнов привиділось мені, Як степ стоїть в солодких росах, А понад степом скачуть грози На чорнохмарному коні. І благодать, якої мало, Така пречиста благодать, Отам, де з неба сонце впало Гарячу землю цілувать. І я сказав: зажди, не згинь, Такого треба як ніколи, Нехай твоя пребуде воля, І чорнохмарний скаче кінь.[Приєднана картинка]

Сьогодні бачила Одарка, Від поту витерши чоло, Як в небі Бог полоще хмарку, Над поворотом на село. Носили бджоли липня злото, Далекий сріблом блимав став, А в полі нудилась робота, Допоки Бог забаву мав.[Приєднана картинка]