Тільки опинившись недалеко від нього, дізналась, що національний історико-археологічний заповідник "Ольвія" існує!!! й знаходиться в 30 км від Очакова та трохи більшій відстані від Миколаєва. До цього з старовинних грецьких поселень в Україні знала тільки Херсонес та гору Мітрідат в Керчі.
     Отож, про дату заснування -  647—646 р. до н. е. та інші історичні аспекти можна глянути й у вікіпедії. В моїй замітці  - лише власні враження, декілька фоток та смайлів.
          Вирішено було поїхати з Очакова, де на даний момент знаходились. З місцевого автовокзалу двічі на день ходить автобус в с.Парутино, де й знаходиться заповідник (до речі, 30 км автобус долає приблизно хв за 50, дорога туди - жахлива). Від парутинської автостанції місцеві жителі вказали напрям до Ольвії - через 20 хв ми були на місці.
       Курган Єврисивія та Арети (жертовний склеп) - перше, що бачимо при наближенні, спочатку сплутали його з купою сіна). Такий він ззовні:


 І зсередини: ( + невдала спроба зобразити жертвоприношення:))


     Придбавши вхідні білети, йдемо по спец. екскурсійному маршруту - музей на відкритому повітрі, ще 2 музеї в приміщеннях - з великою кількістю речей давньогрецького вжитку. Особливо багато амфор різних форми й місткості. Як вони могли стояти рівно, щоб вино не розхлюпувалось, знав мабуть тільки гід. На жаль, послуги гіда надаються тільки при наявності 10 чоловік в одній екскурсії, а ми були самі по собі. На мою думку, їх просто обпирали об стінку храма.)))
     Далі було дещо цікавіше - залишки цілих житлових кварталів, агори, пари храмів, вівтаря та Теменоса. З усіх цих місць відкривається чудовий вигляд на лиман. В естетичному виборі місцерозташування еллінам можна тільки позаздрити:


     В низині, ближче до берега видно археологічну експедицію - студентів істфаку ймовірно. Копають тут ще з 1901 р.


     Але спуск до місця розкопок суворо заборонено - тут і досі знаходять "скарби". Судячи зі слів одного з копачів, за час роботи його групи було знайдено стародавню монету та уламки декількох амфор, піфосів, киликів тощо (загалом, глечиків :).
     Всі підходи до розкопок знаходяться під пильним оком декількох охоронців. Один з них незворушно сидить на Зевсовому кургані під самими хмарами і хай вразять блискавки Зевса того, хто цей спокій порушить.)) Побачити ближче свіжі знахідки археологів шансів не було.


     З посеред багатьох статуй найбільше вразила ось ця - з яскраво вираженим профілем елліна:

     Крім вдалого місцерозташування для торгівлі, віддаленості та свободи від монополії, багатих природних ресірсів, що шукали представники однієї з найрозвинутіших цивілізацій у цих краях? З економічної точки зору цього цілком досить.  Я ж, йдучи звідти, відчувала незворушний спокій, як той зевсів охоронець, і якусь внутрішню всеосяжну гармонію з природою.Інакше б я про це не писала.  І покидати Ольвію зовсім не хотілося.

   Відео телеканалу "Інтер" до 15-ї річниці Незалежності України.

Ольвія ( — щаслива) — найважливіша грецька колонія в Нижньому Побужжі, в дельті Гіпаніса (Бога) та Борисфена (Дніпра), заснована вихідцями з Мілету в 647—646 р. до н. е. Політичним та економічним центром її було однойменне місто, залишки якого розташовані на правому березі Бузького лиману біля с. Парутиного Очаківського району Миколаївської області В період свого розквіту у ІІІ столітті до нашої ери площа міста складала близько 50 гектарів.

Ольвія поділялася на гористу й долинну частини, була оточена міцними мурами й оборонними вежами, мала прямолінійне планування й була забудована критими черепицею кам'яними спорудами громадського, житлового, господарського та виробничого призначення (деякі з мозаїчними подвір'ями). Майдани й центральні вулиці, вимощені кам'яними плитами, були прикрашені статуями богів і героїв, різьбленими в камені портретами заслужених городян та мармуровими плитами з декретами управи міста-держави. В центрі гористої частини Ольвії була головна міська площа — агора, на ній — 7-кімнатний громадський будинок для культових обрядів і купецьких зібрань, стіни якого були вкриті розфарбованою штукатуркою, монументальний вівтар і штучні кам'яні водоймища як частина великої гідротехнічної споруди. Навколо агори містилися будинки державних установ, гімнасій (школа для юнацтва), театр та іподром. З півночі до агори примикав теменос (священне місце), де були храми, святилища, олтарі, жертовники; житлові будинки споруджувалися з каменю і цегли-сирцю, найбагатші оздоблювалися колонами, фресками, мозаїкою. В місті існувала розгалужена система водопроводу з глиняних труб. Навколо міста був некрополь — цвинтар. На півночі і півдні від Ольвії існували десятки городищ і неукріплених селищ грецьких переселенців та місцевого населення.

Ольвія була рабовласницькою республікою. Законодавчі органи (напр. — збори, рада) та виконавча влада (колегії архонтів, стратегів, агораномів та ін.) були в руках рабовласницької частини населення. Значного розвитку набули землеробство, скотарство, рибальство, виноградарство, якими займалися греки та вихідці з місцевих племен, що населяли городище і селища сільськогосподарської округи Ольвії. В самому місті розвивалися ремесла: металообробне, гончарне, деревообробне, каменярське, кісткорізне, прядильно-ткацьке тощо, продукцію яких збували населенню Ольвії, а також скіфам, сарматам та іншим племенам, що населяли тоді значну частину території сучасної України. В обмін на ремісничу продукцію в Ольвію надходили хліб, худоба, вовна, риба, а також раби. Чимало з цього ольвійські купці продавали у державах грецької метрополії, звідки вивозили вино, маслинову олію, високоякісний посуд, тканини, прикраси, твори мистецтва тощо. Для потреб внутрішньої і зовнішньої торгівлі Ольвія випускала свою монету — здебільшого мідну і срібну, рідше золоту. Населення Ольвії підтримувало зв'язки з Афінами, Корінфом, Родосом, Пергамом, Александрією та Малою Азією.

Після встановлення в 40-х рр. 5 ст. до н. е. скіфського протекторату над містом склад населення поповнився за рахунок скіфів. У місті було побудовано палац скіфського царя Скіла. В 5 ст. до н. е. О. мала договір про ісополітію (подвійне громадянство) з Мілетом. Входила до складу Першого Афінського морського союзу. В 331 р. до н. е. місто витримало облогу з боку війська одного з полководців Олександра Македонського Зопіріона. У 2-1 ст. до н. е. Ольвія спіткала глибока економічна і соціальна криза. В той час Ольвія постійно перебувала під загрозою нападів ворожих племен. Деякий час була під зверхністю Скіфської держави, а потім — понтійського царя Мітрідата VI Євпатора. В 48 до н. е. гети на чолі з царем Буребістою захопили і зруйнували місто. В 1 ст. н. е. місто було відбудоване лише на частині його колишньої території. Знову почався розвиток ремесла, торгівлі, сільського господарства, але попереднього розквіту вони не досягли. В І ст. н. е. Ольвія була в залежності від скіфських царів — Фарзоя і Інексімея. В складі населення того періоду значно збільшився скіфський прошарок, заможна частина якого брала участь в управлінні державою. У 2 ст. н. е. була під владою Риму і ще у 251 р. мала римську залогу, розміщену у новозбудованій цитаделі. У 3 ст. її зруйнували готи. На поч.4 ст. напади гунів привели до остаточного знищення Ольвії.

Археологічні розкопки проводилися з поч. 19 ст. З 1901 до 1915 їх очолював Б.Фармаковський. З 1971 Ольвійська експедиція ІА АН УРСР проводила систематичні дослідження (наук. керівн. — С. Крижицький).

Джерело - українська Вікіпедія.