Замітки мої вірші

Замітки з міткою «мої вірші»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

black-victor

Белое слово

Снегопад – это та же молитва,

Только зренье, увы, не готово

Отделить безразличною бритвой

Облегченье несущее слово

Что несется сквозь точки-пунктиры

К крышам страждущим многообразно,

В темноте лихо пляшут сатиры

Мохнорыло и так копытасто,

Не понять легкий, велеричистый

Древний слог, для меня нечитаем

Не веди чрез майдан, снежно-чистый,

Поле не перейди, там где Каин,

Не срывай гроздья позднего гнева,

И не стань для кого-то обузой,

Не гляди в подсознанья химеры

Как в глаза у известной медузы,

Не… а, впрочем, откуда я знаю?

Все лишь домыслы-предположенья,

Нам ль сияют обещанным раем

Букв и звуков снежинок движенья?

Мы поутру напишем сонеты

И трагедии – ликом суровы,

Пробежав легким почерком следа

Во дворах белых молитвослова.

Коментарі: 4

dugme

Зорі дивляться в душу ласкаво

Зорі дивляться в душу ласкаво,

Візерунками бавляться сни.

Філіжанка духмяної кави.

І божественний присмак весни.

За вікном сяє місто вогнями.

Вітер темряву в небо жене.

Як приємно літати без тями,

Коли так ти кохаєш мене.

Зранку знову тебе я побачу,

Я цього так шалено хотів.

І все поруч закрутиться наче

Дзига нашіх казкових світів.

Коментарі: 15

HELENNNN

Поранена душа.

В В вечірніх сутінках моїх

на березі похмурої ріки,

де стежка між протоками води,

душа пливе струмком в віки.

Самотня,як береза в полі.

Немаючи тепла від болі.

Пливе душа така холодна,

і одинока і самотня.

Похмуре небо сльози ллє

І скоро вже зима прийде.

Покриє землю сніг лапатий.

Душа сховається і заплаче.

Коментарі: 10

HELENNNN

СОН.

Мені приснився сон,

що навкруги

так зелено,

цвітуть сади.

І квіти пахнуть якось дивно,

немов здійснилось якесь диво.

Ці пахощі бентежать так мене.

Здається це весна прийде.

Мене бентежить,будоражить.

Прокинутись я ненаважусь.

Я хочу залишитись в тім саду.

Я йду до тебе,йду.

Та відкриваю очі...

Це ж тільки сон.

І я шепочу:"Це ж тільки сон!"

І прокидатись я не хочу.

Коментарі: 9

Ron Вишиваний

У сонячний вечір

На краю стояло сонце
Виливало ясний цвіт
І промені остані
Кидало нам у слід.

По хвилях променів чарівних
Ми слухали мелодії дрібні
Бо сонечко всміхалось
Дарувало нам свій прівіт.

Коментарі: 3

Ron Вишиваний

на воді

02.08.12, 19:50
мої вірші

на воді

тихо собі на воді

тихо хвильки собі шелестіли

тихенько жовтим осіннім листочком цвіли

танцювали у тихім своїм мерехтінні

човник тихо біг собі по воді

... і коли літо трапилось випадково

на одній із доріжок стрілися двоє

де під високими зірочками росли вечорові темні сади

вони вкохались у тиху темну тиху тиху воду

і побачили в ній такі тихі тихі світи...

у човник тихенько вони повсідались

проказали молитву тиху свою

чи то пісеньку дитячу тихеньку

чи то просто зітхання таке чарівне

повільно сі двоє кудись поплили

по тихій тихій такій тихій прозорій воді

Коментарі: 1

Ron Вишиваний

Закляті

Вінок чарівний сплели боги

І поклали на голови двох

Тепер помічені вони

Босими по сих хвилях іти.

Коментарі: 20

Ron Вишиваний

У вишневім саді

В садок вишневий я зайду
Тебе побачу в нім
І зацвіте терен
Волошковими зірками.

На чистім зеленім полі
Почую я тебе
Й вдягнемо терновий вінок
З ніжними теплими гілками.

Коментарі: 7

Ron Вишиваний

Ранок проглядає крізь вузьке віконце...
Ще не затихли зорі-солов'ї. Стріляють,
Мов кулі у похмурі царстві-танці.
Їх чутно у залишку блиску недавньої божевільної ночі.
Чорна кава, яка розлилась тепло по тілу початку дня.
Золоті промінці вусаті годинника-сонця,
Падаючи у чашку густого та ніжного напою,
Стрічають чорненькі зернятка-жучків.
Повільно снуються сонні прохолодні знайомі обличчя,
Щоб усміхнутись гарячьо з горнятка вранішньої кави.

Коментарі: 0

Ron Вишиваний

Він і вона

А світ шумів - черешнями і вишніми,
І тиха радість обнімалася в журбі.
Він захрипло кричав, як він її любить
Вона ж сумно так чомусь мовчала.

А світ тремтів і цвів собі водночас.
Вона вплетала проміні ясні
У велику ріку - сонячного блиску;
Він ж співав черешням восени.

Мерехтливий світ поважно так спливає
Жевріє зорями і грозами рясніє.
Вона вже закохалася давно;
Він також без кохання не сидів.

Бо світ шумів черешнями і вишнями.

Тому що вона колись всміхнулася йому.

Коментарі: 2