хочу сюди!
 

Наталія

44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 44-52 років

Замітки з міткою «tessia»

***Твоє обличчя...

Твоє обличчя тане на стіні

Неначе ніжні зорі на світанні,

І твої очі в серця глибині

Мене зігріють променем кохання.

Минула мить, сповита теплим сяйвом,

Минула мить, і холод на стіні,

Та сміх і сонце знов до тебе зайдуть,

І прийдеш знов до мене уві сні.

І де  б не йшла я, де, які дороги

Мене вели й вестимуть в цім житті

Крізь сміх і сльози, крізь усі тривоги

Скрізь сяють очі - ті, що уві сні.

т.е.с.

 

Теплый денек...

Теплый денек, синевы хладный взгляд

И в дымке костров вдаль деревья молчат,

Пожухла трава, горизонт уходящий,

Слепи’т глаза солнце, и шепот манящий.

 Не вёсен полудень, не жар шумный лета,

В задумчивость осень как в платье одета,

Лишь шорох травы осторожный вдали

Следы заплуталые сменит в пыли.

Задумчива осень, дождей тусклый плач

И в небе, как время, лошадки мчат вскач,

И лучик сквозь тучи рисует нам сказку,

И теплый денек дарит нежность и ласку.

т.е.с.  02,11,10

***Словами о несказа'нном


Трепещет нежно солнце по листам,

И ветер, колыхая их, чуть дышит,

И места нет на небе облакам -

Глаз лишь разводы яркие отыщет.

И льется песня золотом с листвы,

Взлелеяной рукой природы нежной,

И созданные ею же стволы

Безшумной тенью спрятаны небрежно.

Багряным пламенем горит закат надежд,

Разводы изменяются, тускнеют,

И гаснет солнце. Хоровод одежд

Стремится ввысь, и падая, немеет.

Т.Е.С.

*** Душа в пространстве …



Душа в пространстве расцветает,

И необъятна ти'ши даль,

В ней нежной музыкой витает

Сребристой нитью снов вуаль.

Вот роща жизнью расцветает,

И солнце сквозь листву глядит,

Багрянец в осень опадает,

И под ногами шелестит.

Взгляд рядом – сердце расцветает,

Любви не сгасит и февраль,

В разлуке – с му’кой увядает,

И взгляд на мир – сквозь слез вуаль.

т.е.с.  27.06.08

***Серед безкрай буденних днів...

Серед безкрай буденних днів,

Поміж зимових сірих ранків,

Між шепотом буденних слів

Квіток пелюстки пробивались.

Зелені паростки з-під снігу

Такі тендітні, на морозі

Серед пустелі криги й вітру

До сонця тягнуться в тривозі.

Зелені паростки квіто'к -

Це почуття - життя дарунок,

Чи ж розквіту'ть, сяйнуть зірок,

Чи приймуть небуття цілунок?

Непевність між буденних днів -

Це серця жар, та думки холод;

Чи ж в зимку йдуть дощі рясні?

Чи ж розквіта кохання солод?

т.е.с. 11.01.09

 

*** Лист золотой…

 

Лист золотой сменил зелень деревьев,

Яркий багрянец шуршит под ногами,

С летом ушли яркий смех и веселье,

С грустью торжественно солнце над нами.

  То не весна с бирюзою закатов,

  То и не лето с прибоя волной,

  Осень здесь шествует, хладом объята,

  Сон, белый сон, принеся за собой.

Здесь, посреди сизых дымо’к  закатов,

Где воздух горькой волной напоен,

Взгляды, мелькнув, вдруг застыли внезапно,

Миг затянулся, как призрачный сон.

  Ветер свистел, сладку песнь напевая,

  Шорох листвы все шептал об одном,

  Взгляды вели диалог не сгасая,

  Слитно биенье сердец без оков.

Солнце теплилось в багрянце улыбок,

Вслед за ним серых небес чистый звон,

Жар двух сердец в хладе осени зыбок,

А в зиму? Сгорит, иль растает как сон?

 

т.е.с.   12,10,08


 

***Снова вечер…

 

Снова вечер в окошко стучится,

И дрожит, багровея закат;

В этот день уж ничто не случится,

Скроет пламя задумчивый сад.

День прошел, сон прошел, льется лето,

Ускользают сквозь пальцы года,

Что грядет? – я не знаю ответа,

И не знаю идти мне куда.

Раздорожье и вечер в окошке,

Не подскажет звезда жизни путь;

Я на ощупь бреду понемножку,

Где смогу расцвести, иль уснуть.


Т.Е.С. 31.07.08

***Знаешь, сон…

 

Знаешь, сон – приют молчанья,

Он как дождь с тобой грустит,

Будто в зеркале хрустально

Тенью боль как явь скользит.

Ручейком звеня, неслышно

Слово льется здесь и там,

И прощеньем память дышит,

Гордость уронив к ногам.

Где-то в зеркале запретном

Ты увидишь явь без снов,

В ней цветет любовью лето!

Память ранит больше слов.


Т.Е.С. 31.07.08

*** У меня в душе…

У меня в душе ненастье.

Крик над бездной полон боли,

Только тьма – не свет, не счастье :

Я с своей судьбою в ссоре.

   Помню я, заснув однажды

   Жизни путь иного плана

   Начертать смогла, и каждый

   Шаг мой – свет (печаль обмана).

И надежда окрылила :

Может очень попросить бы,

И создать вселенной диво:

Сон на явь оборотить бы.

   Невозможное возможно,

   Жизнь и сон – игра материй;

   Крик над бездной не нарочно

   Явь спугнул – ты в сне потерян.

Да, когда в душе ненастье –

Крик над бездной не поможет.

В жизни горе есть и счастье;

Знай одно – с судьбой не спорят.

 

 

Т.Е.С.  28.06.08

*** У сні…

… за пол - года до разлуки…

 

У сні моєму зорі сяють,

Неначе знову нас стрічають.

Розлука лезом серце крає,

А мрії тануть у ночі.

Неначе усмішки світання,

Неначе промені востаннє

Сльозами обіллють кохання,

Змивають слід в моїй душі.

 

Т.Е.С.  лист.05