Мій сусід, Буркун Степан 

Якось вихвалявся, 

Що в народну медицину 

Дуже закохався. 

Щоби травлення поліпшить, 

Він пиво вживає, 

І ніколи вже із шлунком 

Проблеми не має, 

А коли ось апетит 

У нього зникає, 

Тоді білого вина 

Келих випиває, 

А якщо упаде тиск- 

Червоне вино! 

У цій справі (він признався), 

Помічне воно. 

Коли тиск вже зависокий- 

Коньяком збиває, 

Все стає тоді до норми 

І душа співає. 

-Ну, а воду коли п'є?- 

Чую хтось питає. 

Це ж від чого??? 

Він хвороби такої не знає!!! 

-Чи своє ти пам'ятаєш 

Першеє кохання?- 

Запитала у Петра 

Дружинонька Аня. 

-Ну звичайно ж пам'ятаю, 

В дитсадку було, 

Бо коли ЇЇ я бачив 

У душі цвіло! 

-А мені б ти міг сказати, 

Хто була ця краля??? 

-Ех, це тітонька-кухарка, 

Звали її Галя. 

-Це ж чому ти закохався 

В кухарочку вашу?! 

-Бо варила дуже смачно 

Улюблену кашу!!! 

Синок-підліток батькам 

Сумно промовляє: 

-У вас совісті напевне 

Ні трішки немає! 

Ви весь час мені казали: 

Треба віджиматись, 

Бо не зможе жодна дівка 

В тебе закохатись. 

Але зараз уже бачу 

Іншую картину, 

Не цікавлю я на танцях 

Ні одну дівчину, 

Жодна з них на мене зовсім 

Уваги не звертає, 

Бо як знаєте, у мене... 

Долярів немає!!! 

Якщо ваший "благовірний" 

Іншую знайшов, 

Бо від неї до третьої 

Чоловік пішов. 

Я пораджу вам, шановні, 

У відчай не впадати, 

Терпеливо якийсь час 

Тільки зачекати: 

Якщо справа ось по колу 

Такому піде, 

То до вас хтось неодмінно 

Все таки прийде! 

У це треба, жіночки, 

Щиро сподіватись, 

Адже всім таким мужчинам, 

Треба десь діватись!!! 

-Чому в школу запізнився? 

Що, знову проспав?- 

В п'ятикласника Володі, 

Вчитель запитав. 

-Ні, Сергію Івановичу, 

Прокинувся вчасно, 

Тож збирався хутко в школу, 

Було усе класно. 

Та зненацька я об ліжко 

Своє ось спіткнувся, 

Мене вдарила подушка 

І я відімкнувся. 

Без свідомості на ліжку 

Годину лежав, 

Поки двінок на мобільний 

Мій не пролунав! 

Як ідете ви на танці, 

Не вдягайте вузькі штанці, 

Бо ваші бедрами виляння, 

Це для хлопців спокушання. 

Котрийсь може не стерпіти 

Й ненароком " согрішити". 

Пакать будете, голубки: 

-Він поцілив в мої " губки", 

Мені це недовподоби, 

Бо інстинкт мов у худоби. 

Не вестиму більш баталій, 

Спокушайте вище талій, 

А нижче талії, ні- ні, 

Якщо в вас критичні дні. 

В заводській курилці хлопці 

Тихо розмовляють: 

-Ой, великі мабуть зміни 

На завод чекають! 

-Звідкіля такеє, Петре, 

Ти ось це узяв??? 

-До директора в комп’ютер 

Вчора зазирав, 

Й там побачив в інтернеті 

Пошуки останні, 

Зазначалося там чітко: 

«Статті кримінальні»!!! 

-Я на кого, мамцю, схожа?- 

Донечка питає. 

-О, звичайно, що на мене!- 

Та відповідає. 

-Ну, а ти на кого схожа?- 

Цікавить Ганнусю. 

-Теж на матінку свою, 

На твою бабусю! 

Сумно мовила мала: 

-Що виходить… це… 

Мов матрьошки ми всі троє, 

На одне лице!!! 

По дорозі із роботи 

Знайому зустрів. 

Про життя-буття її 

Розмову завів. 

-Я знайшла уже нарешті 

Справжнього мужчину, 

Він дарує мені квіти 

Майже кожну днину! 

-Не Охріменко Петро 

Його часом звати?- 

Я про справжнього мужчинку 

Хочу розпитати. 

-Так, Охріменко Петро!- 

Відповідь я чую. 

-Тоді знаю звідки квіти...- 

Далі вже мудрую.- 

Він до квітів гарнний доступ, 

Дорогенька, має, 

Адже цвинтар він центральний, 

В нас охороняє!