Те чого нема.

Ці слова - ода мого товариша. Це ексклюзивні слова. Автор нечасто (якщо не сказати ніколи) згоджується годувати своїм натхненням. Але коли боляче кожна людина шукає вихід. На мій погляд - це вже пісня.

"
Мій другий в житті вірш про кохання... щось мене пробило...

Сон, що ніколи не снився

В холодні, темно-безконечні ночі,

Бентежить думку милий серцю сон:

Дзвенить у полі сонячнім блакить,

А ти - на ньому неозорий льон...

А я - край поля вишня в білім цвіті,

Розвинулася пізно, і, тоді,

Немовби зацвіла з тобой у літі...

Й зустрілися, ще наче молоді,

Та вже самотні, дикі і безликі...

Північний місяць і світанок сходу,

Змагаючись, осталися без крил...

Чи справді нарізно їх доля поведе?

Чи битись з нею із останніх сил...

За рідну душу, так далекі очі

Що зорі навіть ближчі є од них!

За милий сон, що тихо жду щоночі,

Як льон і вишня квітнули разом.

Як два світи з'єднадися в одном,

Такі близькі, коханії, співочі...

То мрії все, фантазії, мана...

Тобі байдужа відданість сумна...

Мені щасливу долю вже пророчать,

Не хочу бо того, не хочу!!!

А я... я буду зрадниця, коли забуду...

В своїх очах я зрадницею буду... "

Інна Олійник
слова надруковані 20.02.2010

Популярні приколи

відео

етномузика

Те чого нема.

Останні статті

Коментарі