Про теорію, практику і нашу освіту...

Відповідь на http://blog.i.ua/community/629/122187/ (особистий привіт Mamay_  - любителю видаляти неугодні коменти і невдалі блоги)

Ще в студентські роки дуже часто чула нарікання на те що ми вчимо багато "непотрібного". Звичайно, майбутнього інженера трохи напрягають всілякі гуманітарні предмети, проте саме вони дають можливість не зациклитись на фізиці-математиці, а навчитись бачити трохи далі за екран монітора... Так конспекти писати марудно і набридає, проте чогось всі при цьому забувають що конспекти пишуться не лише для збереження інформації а і для того щоб ця інформація краще відклалася в голові. Спробуйте посидіти на одній лекції і нічого не писати, просто слухати, а на іншій - вести конспект і десь через тиждень пригадайте матеріал. В першому випадку ви заледве пригадуватимете про що взагалі йшлося...

Закінчуючи школу ми отримуємо досить суттєвий багаж на перший погляд не дуже потрібних нам знань. Але хто знає, як повернеться доля і з чим в житті прийдеться стикнутись? Не такий вже той тягар знань великий і важкий, щоб його покинути. Ми всі сміємось з американців які не знають географії і історії, проте не розумієм що ми це все знаєм лише тому що наша освіта робить з нас не тупих вузьких спеціалістів, а більш-менш різносторонньо розвинутих людей,

І школа, і інститут спрямовані і мусять бути спрямовані на здобуття теоретичних знань і базових основ практичних навичок. Практикуючі спеціалісти вкрай рідко бувають гарними викладачами - це різні сфери застосування знань і різні людьські якості. Практичні знання здобуваються лише в процесі стажування чи роботи, причому в багатьох країнах за право стажуватися у провідних спеціалістів доплачують гроші і немалі. Проте практика без теоретичних основ безглузда - рано чи пізно, навіть ті люди які починали з практики ідуть і інститути підтягати теорію, не для "корочки", а для знань. Ідуть вчитися до людей які знають практику гірше за них, але знають теорію і вміють її донести студентам.

Так, закінчуючи інститут ми розумієм що практичні знання ми здобили самі, своїми силами, проте це - нормально, так мусить бути. Нас не повинні вчити в школі ремонтувати розетки чи готувати, нас не повинні вчити в інституті працювати, нам дають базові знання і показують шляхи до здобуття нових знань, все інше - справа нас самих. Побутові навички і вміння жити в суспільстві здобуваються в процесі життя і з досвідом, це ті знання які ми мусим здобувати самостійно, від оточуючих чи з книжок, інтернету...

_________________________________________________________________________________________________________

"Ти спитаєш, а що мені робити?
1) Не переймайся за оцінки, вони нічого не варті.
2) Вчи те, що тобі необхідно, а не те, що вимагає викладач.
3) Читай літературу з особистісного розвитку, займайся практичною діяльністтю, влаштуйся з 3-4-го курсу на роботу, щоб отримувати практичні навички."

1. Оцінки  - це суб"єктиний чи об"єктивний рівень твоїх знань, перейматися ними не варто, проте взагалі не зважати - також нерозумно

2. Викладач не просто так дає знання. Вони можуть здаватися непотрібними зараз, проте за місяць-два чи через рік ти не зможеш опанувати інший, дуже потрібний тобі матеріал бо ти не маєш для того знань

3. Практична діяльність без теоретичних основ не принесе тої користі якої ти від неї чекаєш. Тобі вибирати і тобі шукати оптимальне співвідношення між теорією і практикою, практичні навички змінюються дуже швидко, а теорія залишається незмінною роки, а то і століття...