Про споріднену працю і неспоріднені зарплати...

/Навіяно почутими в останні дні цифрами зарплат бюджетників/

Як ви думаєте, реально у наші дні прожити на 700 грн на місяць? Мені чогось здається що м"яко кажучи нереально... А виявляється саме стільки отримує у нас в країні солдат-контрактник. І наші військові чини ще дивуються чого народ не рветься до лав захисників вітчизни...Сама знаю хлопця якій справді мріяв бути військовим-контрактником, прослужив вже роки 3 і зараз пішов працювати до нас на склад кладовщиком бо вдома дружина з малою дитиною, і зарплата фактично грузчика перевищує зарплатню війскового разів у 5... То про яку професійну армію можна взагалі говорити... Да, чудова рекламна кампанія, яскраві плакати, заклики до патріотичних почуттів. Проте почуття-почуттями а їсти-то хочеться...і жити не "якось", а нормально...

Моя краща подруга викладає в школі мистецтв, ставка у неї аж 1000 грн...от і приходиться замість співу шукати хоч якісь приробітки щоб прогодувати себе і дитину...Вона не полишає роботи бо не бачить сенсу жити не займаючись тим що лежить до душі, проте таких ненормальних фанатиків серед молоді - одиниці...більшість просто закопує свої таланти і вміння і йде торгувати...Добре якщо такий заробіток дозволяє знайти хвилинку і позайматися з дітьми фактично безкоштовно, для душі, проте це скорше винятки...

Взагалі складається враження що найкраще прожити у нас можна лише торгівлею...кого не перестрінеш - всі менеджери, мерчендайзери, або продавці...і тільки в очах туга - у кожного своя, за спортом, за музикою, за викладанням... Так, є чимало інших сфер де непогано платять, проте щоб бути програмістом, журналістом чи дизайнером тре мати таланат і хист, а отже знов таки займатися спорідненою працею, тільки в цьому випадку вже за більш-менш пристойні гроші...

Так, за останні роки в деяких бюджетних сферах ситуація трохи змінилась на краще. В міністерстві освіти нарешті зрозуміли що якщо середній вік викладачів і науковців наближається до 70 років то років через 10 викладати і досліджувати буде нікому. фізично. А молоді тре заробляти, годувати сім"ї і ставати на ноги. І щойно підвищили зарплати молодь таки пішла в інститути. Так, 1000 грн аспірантської стипендії - не фонтан, особливо для Києва, проте викрутитись можна. А викладацькі зарплати хоч і не дотягують ще до європейських проте 1000-1500 у.е на місяць це вже більш-менш...

Проте це - крапля в морі, невже в інших сферах не можна зробити так само? Невже не зрозуміло що все це - наше майбутнє, що покоління безвідмовних тружеників вже відходить і що скоро не буде кому сидіти в бібліотеках, водити по музеях екскурсії чи вчити дітей музиці... Ніби нікому не потрібні дрібниці...в яких проте ховається наша культура...