"То лиш Всевишній знає..." (притча)

В одному гірському селищі жив мудрий чоловік, у якого був син. Що б не траплялося в житті, він завжди все сприймав спокійно.
Якось йому за заслуги подарували скакуна. Сусіди говорили йому :"Як добре, тобі подарували такого дорогого скакуна, який вартий бути в найкращих стайнях світу!"  А чоловік  спокійно відповів: "Добре це, чи погано - не знаю. То лиш Всевишній знає". Згодом його син, об,їжджаючи гарячого скакуна, впав і зламав ногу. Сусіди хитали головами і говорили: "Погано. Син молодий, а перелам такий складний - ще калікою може лишитись". На що мудрий чоловік спокійно відповідав: " Погано це, чи добре - не знаю. То лиш Всевишній знає".  
Згодом почалась у тому краю війна. Всіх юнаків селища забрали у військо, багато з них загинули. А юнака, який ще не зовсім одужав, залишили вдома. Сусіди стали говорити "Як добре, твій син залишився живий". У відповідь чоловік спокійно промовив лише одну фразу: "Добре це, чи погано - не знаю, то лиш Всевишній знає".