Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

ГАЇ ШУМЛЯТЬ.....

  • 17.03.15, 19:09
Гаї шумлять-
       Я слухаю.
Хмарки біжать-
      Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
    так весело.

Гей, дзвін гуде-
       Іздалеку.
Думки пряде-
       Над нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи мене,
         мов ластівку.
Я йду,іду
    Зворушений.
Когось все жду-
        Співаючи.
Співаючи-кохаючи
       Під тихий шепіт трав
             голулячий.
Щось мріє гай-
      Над річкою.
Ген неба край-
       Як золото.
Мов золото-поколото,
          Горить-тремтить ріка,
                         як музика.
 

Молитва

  • 10.11.14, 19:51


Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
У цьому полі, у розпал бою.
Серед руїни і серед краху
Не дай пізнати глибини страху.
Не дай упасти в зневіру й розпач
І побратимам розбігтись врозтіч.
Побудь, мій Боже, отут, між нами
Душею батька, сльозою мами,
Сестри любов'ю, брата плечима,
Чеканням милої, її очима.
Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
Посеред світу, посеред болю.
Храни від смерті, від кулі вражої,
Будь мені, Боже, вартою, стражею.
Я тіло й душу тобі офірую.
Побудь, мій Боже, зі мною...
Вірую!

(с) Дзвінка Торохтушко

"Распятый мальчик тихо сосет в углу,"

  • 04.11.14, 18:13

11:02 / 04.11.2014

Украинским карателям якобы приказано расстреливать поголовно все донецкие селения, и за это они получат по участку земли и по два раба.

Путинский "Первый канал ОРТ" придумал новую страшилку об "ужасных украинских "карателях". На этот раз россиян напугали тем, что нацгвардейцам за участие в АТО "пообещали участок земли и по два раба". Об этом в Фейсбуке написал московский блогер Павел Шехтман.

По его словам, российские пропагандисты старательно проводили параллель между гитлеровскими солдатами и украинскими, которые сражаются с российскими оккупантами на своей земле.

"Журнашлюшки с 1 канала ставят рекорды. Украинским карателям приказано расстреливать поголовно все донецкие селения, и за это они получат по участку земли и по два раба! Распятый мальчик тихо сосет в углу", - язвительно прокомментировал очередной фейк российских СМИ блогер, вспомнив лживую байку о "распятом в Славянске трехлетнем мальчике".

Общее количество просмотров: 3717

http://www.bagnet.org/news/society/248381

Повернутися з пекла. Історія одного героя.

  • 03.10.14, 00:08
____________________________________
П'ять днів і п'ять ночей він лежав у лісі серед мертвих тіл своїх однополчан без води, без їжі, без шансу на медичну допомогу.
Повернувся з АТО, а пережив пекло. Володимир Донос, 42-річний вчитель фізкультури з містечка Гадяч на Полтавщині, ніби усе життя готувався до свого найбільшого випробування - "Іловайським котлом". П'ять днів і п'ять ночей він лежав у лісі серед мертвих тіл своїх однополчан. Без води, без їжі, без шансу на медичну допомогу. Натомість із гангреною, яка підточувала ногу щодня разом із опаришами. Від вибухів снарядів із "Градів", які пролітали зовсім поруч, його підкидало. Він вдарявся ребрами об землю, але міцно тримав каску вбитого, у яку трошечки накапав дощ... "Історія українського військового санітара страшніша за усі фільми про війну, що досі бачила", - каже волонтерка Ірина, яка у київському військовому шпиталі з часу перших поранених в АТО бачила чимало. 42-у бригаду Володимира послали в "Іловайський котел" без жодної аптечки. Військовий санітар не мав ні санітарної сумки, ані протишокового знеболювального, ні кровоспинних препаратів - крім джгута. Він мав померти від больового шоку, проте вижив, сам наклав собі джгут. Товариш відтягнув з лінії вогню у ліс, зі сльозами на очах казав: "Я тебе не кину". Але пішов, бо треба було рятувати ще одного пораненого. Він обіцяв привести допомогу, проте в зону обстрілу прорватись уже не змогли. Оці п'ять днів, які полтавчанин Володимир прожив у лісі, для мене виглядають, немов пекло. Щовечора він прощався з життям, не сподіваючись вранці знову побачити сонце. Щосекунди він боровся за життя. Коли почався жар, закопувався голим тілом у холодну землю, аби остудитись. Викопував хробаків із землі та, відчуваючи землю на зубах, ковтав їх. Володимир каже: "Знаю на смак, що жовті мурахи кисліші за чорних, після них не хочеться пити". В останні дні, коли уже й мурах сил зловити не мав, відчайдушний військовий ставив пастки на мух, яких на мертвих навколо тілах розвелося багато: відкривав рота і заманював мух виділеннями з носа, а потім ковтав. Він так виживав - знайшов їжу там, де її не було. Аби хоч якось знезаражувати пошматовану ногу, поливав її сечею. Володимир, звичайний вчитель фізкультури маленького українського містечка, з неймовірною силою боровся за своє життя попри все. У кожній дії його, напівпритомного, стільки логіки і знань, що дай нам Бог таких чиновників, ми уже давно перестали б жити в злиднях.
Аби не збожеволіти, Володимир відкриває блокнот, і пише. Пише про все: про години, про накладення джгуту, про відчуття людини, яка бачить, як її нога гниє. Як у перший вечір подумки попрощався з рідними і про них же думав у всі наступні дні. А коли зрозумів, що навіть якщо виживе, ноги не буде, почав планувати своє життя з протезами, мріяв про тракторець, яким буде орати город… Його розбудить голос – "тут людина"! Місцеві мешканці не зможуть просто проїхати і не повернутись. Із старенькою машиною, де залити можна лише літр, бо вище бензобак пробитий кулею, повезуть його до місцевої лікарні. Там, у розбомбленій без світла і вікон операційній, медсестер нудитиме лише від самого вигляду рани Володимира. Але йому таки промиють рану і намагатимуться врятувати життя. Потім будуть шість донецьких лікарень, які відмовлять у порятунку життя чоловікові, бо він - українець. У тій одній, 9-й міській, де його приймуть, спочатку запитають: "Чому ти не вмер? ". Лікарі все ж пообіцяють врятувати коліно, але потім ампутують ногу вище... Уже без ноги його завезуть у підвал шпиталю, де приставлять охорону і будуть чекати, аби обміняти. Там, фактично у полоні, Володимир вперше побачить, що таке "ДНР": як їхні бойовики переживають за мирне населення, як за своїх, як 14-річна донеччанка, яка звинувачує українську армію у погромі дому і у вбивстві усієї рідні, робитиме йому необхідні уколи. Там Володимир навчиться говорити із тими, кого б вбивав сам, і хто би вбив би його на полі бою. Саме там, у розмові із проросійськими місцевими, український боєць задумається, чи варто Україні повертати землю, де її, Україну, люто ненавидять. 17 днів лікарняного полону, і от його обміняли. Про його повернення у "Твіттері" напише президент України, вдома на нього чекали мама, дружина і двоє дітей. Така собі звичайна, але дуже патріотична сім'я Донос із Гадяча, знала - тато зробить усе, аби повернутись. Уже вдома Володимир згадає, як додавала сил у лісі одна-єдина граната. Бо знав - якщо буде зовсім нестерпно, зірве кільце. Дружина Ярослава почне читати його записки і розплачеться, так і не дочитавши. Усе життя, каже дружина, над Володею підсміювались за те, що любив і вивчав книги про те, як вижити в екстремальних умовах, навчав учнів цьому. І це врятувало йому життя. Його досі мучать фантомні болі - відчуває рану, якої уже немає. Розповідаючи нині про жахи які витримав, каже: нічого надзвичайного не зробив. Усміхається, жартує, багато курить і хвилюється, чи зможе навчати дітей із протезом. І ні про що не жалкує.
"Коли ворог прийшов на твою землю - треба її обороняти", - каже звичайний шкільний вчитель фізкультури, - і я хочу, аби у мого сина був такий вчитель у школі". Пройшовши пекло, він вірить - заради України можна пройти більше...

    Письмо украинки голландцу, потерявшему дочь в сбитом боинге.

    • 27.07.14, 12:04

    Ханс де Борст (Hans de Borst), отец погибшей в сбитом самолете МН17 17-летней Элсемик де Борст (Elsemiek de Borst) написал письмо, в котором обратился к президенту России Владимиру Путину Большое спасибо вам, Владимир Путин, лидеры сепаратистов и украинская власть за убийство моей любимой и единственной дочери, Элсемик. Ей было 17 лет. Она хотела быть архитектором. Названные джентльмены, я надеюсь, что вы гордитесь, что вы убили молодую жизнь и что завтра вы можете снова смотреть в зеркало. Я надеюсь, что это послание до вас дойдет, может, на английском, и, как интеллектуальные люди, вы сможете прочитать его. Спасибо еще раз. С наилучшими пожеланиями отец Элсемик, Ханс де Борст, чья жизнь разрушена.житель Украины Александра Ковалева написала ему письмо: Дорогой Hans de Borst,

    Возможно, вы никогда не прочитаете это обращение. Возможно, это даже хорошо. Мне очень жаль, что ваша дочь погибла в Боинге 777, сбитом российскими террористами над моей страной. В отличие от России, моя страна никогда не вела войн и не переживала террорестических атак. Поэтому каждая смерть – огромный шок для нас. Поэтому сейчас украинцы собираются под посольством Нидерландов, принося горы цветов, свечи и игрушки для погибших детей. Для вашей дочери тоже. Я знаю, вы думаете, мы не можем представить, что вы сейчас чувствуете. И вы правы. Но мы честны в наших чувствах. Меня зовут Александра, я живу в Украине и когда ночью начинается гроза, я просыпаюсь в холодном поту, потому что мне кажется, что начали бомбить мой город. Вы рассказали, что вашей единственной дочери было 17 лет и она хотела стать архитектором. Позвольте познакомить вас с Сергеем Нигояном. Ему был 21 год и он был единственным сыном в семье. Он погиб 22 января 2014 года в Киеве. Он стал первой жертвой милиции нашего экс-диктатора Виктора Януковича. Потом было еще 100 человек, растреляных, взорваных и соженных. Многие из них были единственными сыновьями, дочерьми, матерями и отцами. Трупы этих людей лежали в церкви напротив моего дома. И когда мы требовали справедливости, ваши европейские политики садились за стол переговоров с убийцей Януковичем. И в тот момент, когда мы отпевали мертвых, европейские политики требовали от украинской оппозиции (которая теперь стала украинским правительством, к которому вы, в частности, обращаетесь) подписать с Януковичем мирный договор и оставить убийцу президентом еще на целый год. Потому что наши жизни ничего не стоили вашим правительствам. Вы знаете, что такое иметь страну соседа, которая считает тебя своим вассалом? Конечно, вы не знаете. Вы сами, наверное, считаете, что Украина – вассал России. А вот ваши предки знали что это такое. Но это было в средневековье, когда ваша страна боролась за независимость от Испанской Империи. Слишком давно, чтобы вы могли представить что сейчас происходит между Украиной и Россией. И конечно, вы и не обязаны. Это не ваше дело. Это работа мировых политиков, разбираться с такими проблемами. Мы тоже так думали. Когда Путин аннексировал часть украинской территории – полуостров Крым, мы думали, что западные правительства сделают то, что обещали. Великобритания, США и, в частности, Франция, подписали с Украиной Будапештский меморандум в 1994, согласно которому, они должны были обеспечить целостность моей страны. Подписывая этот меморандум, Украина отказывалась от своего ядерного оружия, ведь безопасность государства теперь гарантировали западные правительства. Возможно, если бы Запад не настоял на подписании этого договора, Украина все еще имела бы ядерное оружие, возможно Россия не решилась бы на то, на что решилась, и никто бы не сбил самолет с вашей дочерью на борту. Но, к сожалению, Украина была честна и сделала все согласно договору. В отличие от европейских стран и США, которые легко и просто нарушили его. США и Великобритания ничего не сделали, кроме пустых разговоров. А Франция во главе со своим президентом Олландом, не только нарушила договор, но даже не отказалась продавать России – стране-агрессору – свои новенькие военные корабли. Почему? Потому что это выгодно. Как выгодно было Европе сотрудничать с Гитлером в 30-х годах, скормить ему Польшу, Чехию, простить Австрию. Это пбыло просто, это не требовало включеия совести. Надеюсь, вы не пытаетесь ждать от таких людей настоящего правосудия. Когда Путин стал завозить на Восток моей страны своих террористов и снабжать их тяжелым оружием, политики Евросоюза ничего не сделали, чтобы остановить его. Они призывали наше правительство к мирным переговорам с российскими террористами, которые вспарывают животы мирным жителям. И ввели как бы санкции, которые ничего не меняют. Игрушечные санкции, просто чтобы сделать вид, что Европа хоть что-то сделала. Сейчас, когда Россия уже открыто обстреливает Украину со своей территории, фрау Меркель сидит рядом с Путиным на финале Чемпионата мира по футболу и жмет ему руку. Вам не рассказывают, что Россия открыто бомбит Украину? Конечно. Ваши медиа не особо об этом пишут. Зачем вам знать, что всего в нескольких сотнях километров от ЕС полным ходом идет война, где единственные дочери и сыновья украинских родителей гибнут уже тысячами. Вчера, 20 июля, на мине, установленной российскими террористами, подорвались два украинских школьника. Им было 16 и 15 лет. Вам не говорят об этом, потому что зачем вам знать, что страна, которая поставляет вам газ и нефть, взрывает украинских детей. Украинские дети не выгодны. А газ и нефть – очень. Каждый раз, когда вы заправляете ваш автомобиль, подумайте о том, что возможно вы заправляете его бензином из российской нефти. Каждый раз, когда вы ставите воду на огонь, чтобы приготовить себе ужин, возможно вы пользуетесь именно российским газом. Именно эти выгодные российские нефть и газ заставили ваших европейских политиков отвернуться от невыгодной Украины, нарушить свои же международные контракты, и все эти месяцы делать вид, что ничего особенного не происходит. Я не говорю, что украинское правительство не виновно в смерти вашей дочери. В конце концов, это правитеьство в феврале, еще будучи оппозицией, и под давлением ваших европейских политиков, все-таки согласилось подписать позорный договор с Януковичем. А то, что договор не вступил в силу – результат частично и того, что украинский народ просто не позволил этому случиться. Просто, перед тем, как обвинять украинскую власть, возможно вы немного расширите свой список виновных в смерти вашей дочери и добавите туда и ваши европейские правительства. В конце концов, именно они все эти месяцы вели подковерные переговоры с Путиным, это они отказывались слышать, когда украинское правительство кричало, что Россия начинает войну. Это они, ваши политики, заставляли наше правительство садиться за стол переговоров с пророссийскими террористами, теми самыми террористами с российским оружием в руках, которые сбили Боинг 777 с вашей дочерью на борту. С вашей красивой, талантливой и сачстливой Элсемек. Вы ждете справедливости? Вы думаете, ваши правительства смогут вам ее обеспечить? Те самые политики, которые жмут руку Путину? Знаете, я очень в этом сомневаюсь. Я не имею никакого отношения к украинскому правительству, или политикам, или бизнесу. Я не могу представить вашу потерю. И скорее все, вас не волнует, то что я говорю. Я просто украинская девушка, которая иногда просыпается во время ночного грома, боясь, что ее город начали бомбить. Но еще раз. Мне очень жаль. Александра Ковалева

    Право на индивидуальную вооруженную самооборону"

    • 20.06.14, 22:31
     Луганчане требуют от правительства официального разрешения на "отстрел колорадов", - блогер
    Луганский блогер и журналист Сергей Иванов озвучил мнение многих жителей города, которые готовы из своего оружия убивать террористов, но опасаются, что будут наказаны правительством.


    Об этом он написал в своем Facebook передает Цензор.НЕТ.

    "Ко мне часто обращаются луганчане, имеющие зарегистрированное оружие, среди которых много ветеранов МВД и вооруженных сил. Обращаются они с одним вопросом: имеются ли правовые основания начать отстрел вооруженных колорадов на улицах. Очень много людей готово расчехлиться и начать убивать (или калечить), не дожидаясь, пока их ограбят или похитят. Зная многих из них лично, я не сомневаюсь, что за пару дней город будет густо усеян тушками ватников, которые своим циничным мародерством наглядно продемонстрировали истинное лицо "русского мира", за что огромное им спасибо", - пишет он.


    "Как юрист, я не вижу оснований опасаться уголовной ответственности за уничтожение вооруженного (это важно) ватника, т.к., согласно норм Конституции и иного украинского законодательства, каждый из них вполне попадает под понятие "террорист", который с помощью оружия угрожает жизни и здоровью граждан Украины. С этой точки зрения его ликвидация вполне может быть квалифицирована как необходимая оборона", - добавил Иванов.

    "Но есть одно "но" - пулегильзотека МВД. Каждая пуля, извлеченная из утробы дохлого преступника, может быть мгновенно идентифицирована, а данные о владельце оружия слиты колорадам продажными ментами, которых тоже хватает. Вот именно этого и опасаются люди. Поэтому я прошу до окончания АТО изъять базы данных пулегильзотеки из Луганского и Донецкого УМВД", - добавил он.

    "Кроме того, я прошу высших должностных лиц государства выступить с разъяснением к гражданам Украины (прежде всего, Луганской и Донецкой областей) и по возможности подтвердить мое заключение о том, что физическое уничтожение вооруженного террориста любым способом не повлечет за собой уголовную ответственность. Все мои предыдущие попытки обращения в адрес чиновников прокуратуры и МВД увенчались маловразумительным ответным мычанием. Давайте отстаивать свое право на индивидуальную вооруженную самооборону", - написал Иванов.Источник:http://censor.net.ua/n285524Источник:http://censor.net.ua/n28552
    4

    &&&&&&&&&&&&&&&&&&&&

    • 19.06.14, 20:06
    Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде. Народ росте, і множиться, і діє Без ваших нагаїв і палаша. Під сонцем вічності древніє й молодіє Його жорстока й лагідна душа. Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, І орди завойовників-заброд! Ви, байстрюки катів осатанілих, Не забувайте, виродки, ніде: Народ мій є! В його гарячих жилах Козацька кров пульсує і гуде! Василь Симоненко

    Зрадниця!

    • 19.06.14, 06:43
    Face
    36 лет, Донецк
    вчера 19:52
    Відкритий лист
    Ми - громадяни і патріоти України - вимагаємо
    від Міністерства культури України, аби Кароліну Куєк було позбавлено
    звання Народного артиста через зраду.

    Вона прийняла рішення проїхати з туром по окупованій ворогом території Криму, демонструючи тим самим антиукраїнську позицію. Звання Народного артиста України означає не лише повагу аудиторіі та визнання, але і виплати з державного
    бюджету. Не бачимо причин сплачувати ворогові і тим більше визнавати
    його творчість як культурне надбання. Вважаємо, що країна дійсно
    знаходиться у важкому стані, і саме час визначатися із принципами. Немає
    жодних причин залишати зрадникам почесті. Ті, кого ця артистка
    збирається розважати, - вбивці або їх спільники. Через них гине мирне
    населення та українські військові на сході країни, а Кароліна Куєк
    збирається допомогати їм в цих злочинах.

    http://show.obozrevatel.com/news/63402-ani-lorak-dast-shest-kontsertov-v-anneksirovannom-kryimu.htm

    Прошу підтримати репостом (але для цього необхідно копіювати текст, посилання лише на
    новину) та підписом в коментарях. Коли збереться достатня кількість,
    лист буде надіслано до Міністерства культури. Дякую.

    https://www.facebook.com/miriam.dragina/posts/10152281840858411 (Miriam Dragina)

    !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

    • 09.06.14, 15:22

    Я ще раз переконався, що наша влада - це збіговисько продажних і низьких людей. На Майдані вся Україна боролася за очищення і за зміну системи, політики давали нам багато обіцянок, але бачимо, що наразі нічого не змінилось. Міліція в областях кришує тих, хто в районах, а ті, в свою чергу, дрібних злочинців, які обкрадають наше військо і простих людей. Коли Аваков прийшов до влади, він розповідав на всю Україну, що очистить міліцію. Але окрім слів, мають бути ще й реальні дії. А їх чомусь не дуже видно. Де ваша чистка в кадрах? Пане Аваков, в мене склалось враження, що ви забули, що ми знаємо де ви сидите. Чи ви думаєте, що на вас нема управи і ми вас не змусимо піти геть? Не забувайте, ми перемогли Януковича. Ви призначаєте на сході України продажних міліціонерів, які стріляють нам в спину, які здають зброю бандитам. Якщо ви запитаєте, чи я вас у цьому звинувачую, так, ви в цьому винні.

    В рядах міліції ще є нормальні люди, патріоти, але де вони? Їх нема, бо це вам невигідно, бо чесна людина, яка любить Україну не буде кришувати бандитів. Тому вся ця наволоч, яка носить погони - зараз нас "охороняє". Не все у світі вирішують гроші. Ви кладете простих хлопців під кулі і промиваєте мізки своїми ідейними АТО. Ви робите спектаклі на весь світ. Я вчора спілкувався з одним з військових і він сказав: "Якби нам дали команду, ми б зачистили Донецьк і область за одну ніч. У нас на це є сили і бійці патріотично налаштовані." Але вам, мабуть, на руку, щоб країна далі жила, як на бочці з порохом.

    Маю до вас пропозицію. Зайдіть до Махніцького і Наливайченка, сядьте за один стіл і всі дружно напишіть заяву на звільненя. Це буде найкраще, що зможете зробити для Українського народу, який так щиро "любите". Подумайте над цією пропозицією, бо терпець у людей вже на межі і не захистить вас "Беркут", якого мали звільнити.

    Володимир Парасюк

    Патріот України

    • 30.05.14, 21:36

    Читати усім обов'язково! Звернення льотчика-снайпера командира 18 окремого вертолітного загону Місії ООН зі стабілізації у ДР Конго полковника Андрія КогутаШановні колеги, бойові побратими! Звертаюся до вас як командир окремого бойового авіаційного підрозділу, полковник, льотчик-афганець, який понад 35 років проходить службу в Збройних Силах Радянського Союзу, України. Події останніх днів змінили моє ставлення до країни-сусідки, у якій проживає багато моїх друзів. 2 травня була збита пара вертольотів МІ-24, загинув екіпаж. Загиблі –мої колеги, офіцери, з якими ми виконували бойові завдання під егідою Місії ООН. Там було по-справжньому “гаряче”, вони вижили в Африці, але загинули від рук російських найманців. Повторюсь, саме чужоземців, які прийшли в мою країну і вбили моїх друзів! Як людина військова, я розумію, що здійснити постріл із ПЗРК спроможний лише професіонал. І цей факт вкотре підтверджує, що з українцями воюють не сепаратисти Донеччини, а навчені та підготовленні армійці. Вони знищують нашу символіку, натомість піднімають на державних будівлях прапори іншої країни – Російської Федерації. Висновок зрозумілий: почалася відверта, жорстока і безпринципна агресія сусідньої слов’янської держави. Той факт, що бойовики використовують “живим щитом” місцеве населення, ховаються за жінок, дітей, і звідти стріляють, показує усю мораль цього протистояння. Вже доведенні факти, що цими вбивцями керують люди із ГРУ ГШ РФ. Я свідомо не називаю їх офіцерами, адже той, хто ховає розпізнавальні нашивки, свої погони, та підняв автомат на братній народ – не може бути офіцером. Дивлячись на їх обличчя з екрана телевізора, я припускаю, що колись ми проходили службу в одній – Радянській – армії. І як людина з досвідом стверджую: таких покидьків ганьбили в усі часи в офіцерському колективі. Складно зрозуміти і позицію простих росіян. Їхнє вище керівництво розпочало війну проти братнього народу, який вигнав свого президента – найбільшого в історії крадія. Ми засуджували ісламістів, які здійснювали теракти в найбільших російських містах, разом переживали трагічні події із заручниками Норд-Осту, підтримували антитерористичні операції спецназівців на Північному Кавказі. А тепер братній народ мовчки сприймає політику Кремля по відношенню до України. Колись нас вчили, що війна за рідну землю – священна. Так є і цього разу. Ми на своїй землі, під своїми прапорами і захищаємо суверенітет і кордони держави, яку визнав увесь світ. Як льотчик, який вже неодноразово використовував авіаційне озброєння і знає ціну життю, заявляю: вороги, які вбили моїх друзів і колег, знайдуть тут смерть. Я особисто, усі бойові льотчики України зроблять все можливе, аби окупанти відчули горе на нашій землі. Ми пишаємося українськими офіцерами, прапорщиками, сержантами і солдатами, які протистоять злочинцям. Пам’ятайте: військові льотчики з вами! У нас достатньо професіоналізму, навичок і моральної витримки, аби знищити ворога! Слава Україні!
    Сторінки:
    1
    2
    3
    попередня
    наступна