Спільна Справа ТБ "Філософія Податкового Кодексу"

Доброго дня. Говоримо сьогодні про наслідки прийняття Податкового Кодексу. Навіть не про наслідки, а скоріше про його філософію. Давайте на мить спробуємо забути про те, як його приймали: про так зване всенародне обговорення в стилі радянських часів, про волання підприємців щодо можливих негативних наслідків для малого бізнесу, про податковий майдан, про безсовісних кнопкодавів, про вето-давайте на мить про це забудемо. Але лише на мить. І лише для того, щоб висловити свою тверезу думку про наслідки такої психологічно-руйнівної роботи державних держиморд для багатьох чесних і законослухняних громадян України та й для держави взагалі. Забудемо лише на мить для того, щоб проаналізувати і задати декілька запитань всій цій зграї горе-економістів, що влаштувала колотнечу в суспільстві взагалі і в наших сім’ях зокрема. Отже: про податок на додану вартість для фізичної особи. Сьогодні ставка ПДВ в ціні товару чи послуг складає 20відсотків. Треба розуміти, що для кінцевого споживача це не що інше, як просте подорожчання товару чи послуг на ті ж самі 20 відсотків. Тобто держава сама є ініціатором інфляційних процесів. 1. згідно норм Податкового кодексу підприємець не може бути одночасно платником ПДВ і платником податку за спрощеною системою оподаткування, до речі на відміну від юридичної особи, якій таке сумісництво дозволено. А де ж рівність всіх форм власності у підприємницькій діяльності? Де можливість на вільну конкуренцію, забезпечена державою? 2. завзяті податківці так прагнуть виконувати свої обов’язки, що команда зверху «не приймати звіти по ПДВ з мінусом або ж так звані нульовки» виконується беззастережно для начальства і безкомпромісно для платників податку. 3. А податкова потужність? Маєш обсяг реалізації 100гривень-сплати норму два відсотки. От де точно знайшов своє гідне місце рекламний вислів сплатив і спи спокійно. 4. Або ще одне-не працював якийсь час з платниками ПДВ - без попереджень заберуть свідоцтво і бігай потім оформляй його знову, якщо дадуть. Фізична особа підприємець як і юридична особа, яка по своїй суті апріорі є підприємницькою структурою більш могутньою і фінансово сильнішою, мають однакову ставку податку на додану вартість-20%. Я не маю на увазі, що ставку ПДВ треба збільшити для юридичної особи. Ні. Там теж працюють наші колеги. Я маю на увазі, що підприємець міг би мати даний податок в об’ємі скажімо не більше 10 відсотків, або і взагалі мати податок не у вигляді ПДВ, а у вигляді податку на обсяги реалізації в об’ємі не більше 5 відсотків, аби мати можливість так званого первинного накопичення капіталу та розширення свого підприємництва, що в свою чергу неодмінно призведе до перереєстрації фізичної особи підприємця у юридичну структуру- бо це більш престижно і солідно, та і не всі контрагенти хочуть мати справу з фізичною особою підприємцем. Ну це ж зрозуміло як Божий день. У випадках, коли ж фізична особа підприємець здійснює свою діяльність самостійно, без залучення найманої робочої сили та здійснює свою діяльність у сфері надання послуг, такій особі взагалі треба встановити нульову ставку ПДВ, адже ця особа самостійно виконала послуги, так би мовити своїми руками чи інтелектом, і отриманий прибуток по суті справи для неї є не що інше як заробітна платня. А заробітна платня оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 15 відсотків. То запитання напрошується саме собою: з якого дива дана особа оподатковується двічі? І на кінець, якщо виходити з намагань держави все-таки утримати даний вид податку, і навіть для підприємця, то треба мабуть дати можливість цьому підприємцю хоча б за рахунок інших видів податків та зборів здійснювати вказане мною вище первинне накопичення капіталу і насолоджуватись результатами своєї праці і подальшим еволюційним процесом. А що ж ми маємо тут - в інших видах податків і зборів для підприємця? Беремо податок на доходи фізичних осіб. Ну перш за все не зрозуміло підприємець-це суб’єкт господарювання чи просто фізична особа. Виходячи з форми оподаткування його прибутку – це фізична особа, яка сплачує податок на доходи фізичних осіб. В більшості своєї це ставка 15 відсотків. Тоді знову виникають питання: Чому підприємцю, що сплачує податок на доходи фізичних осіб, встановлена ставка податку єдиного соціального внеску в розмірі 34,7 відсотка, а не 3,6 відсотки, як у будь-якої іншої фізичної особи, що отримує свій прибуток у вигляді заробітної платні. Чому підприємець, який для здійснення своєї комерційної операції залучив для її виконання своїх родичів-жінку, чоловіка, брата, кума, повинен нарахувати їм заробітну платню, а на неї здійснити всі нарахування і відрахування в бюджет так, як це здійснює будь-яка юридична особа, що має штат найманих працівників? Відповідь очевидна – тому що в даному випадку цей підприємець є податковим агентом, є суб’єктом господарювання. Добре. Тоді знову повертаємось до запитання-чому ж цьому суб’єкту господарювання заборонено бути платником ПДВ і одночасно платником єдиного податку? Та ще й види діяльності обмежені для тих, хто бажає працювати на спрощеній системі. А хто працюватиме на єдиному податку, той хай працює між собою, бо ж інші контрагенти не зможуть віднести собі в витрати взаємовідносини з таким платником єдиного податку. -Ставка податку для юридичних осіб має тенденцію до зменшення і на 2014рік складатиме вже не 25 відсотків, як сьогодні, а 16. Безперечно ми вітаємо таке рішення, бо ж як пам’ятаєте ми раніше говорили про те, що підприємці-це майбутні потенційні засновники юридичних фірм. А що до ставки податку для підприємця? Автори закону, ви забули про нього? Адже ви не дали ні відсотка зменшення для особи, що своїм власним інтелектом і власною працею створила хоча б одне робоче місце, при цьому не взявши у держави нічого, за власний рахунок і на власний ризик відкрила якусь свою невеличку справу, без фінансової підтримки держави її розвиває та за рахунок неї забезпечує свою сім’ю засобами до існування. Скоріше ні. Скоріше це спланована геноцидна акція до малого підприємництва. Скоріше за все таке стояло завдання-вибити з-під ніг підприємця економічну платформу, знищити цих самостійних, впевнених та некерованих політичним режимом людей. Було й інше завдання-отримати кредити від МВФ. Адже підписання договірних угод на чергові транші гальмувалось однією обставиною-відсутністю реформ в Україні. МВФ вимагав дій. Ось влада і вдалась до так званого реформування податкового законодавства. Та як незграбно до цього підійшли-так незграбно і продовжують. Це їх методика. Вони по-іншому не вміють. Війна план покаже. І під цим гаслом вигрібаємо ми з вами підприємці всі їх прорахунки. Ось деякі з них. До кінця лютого весь податковий апарат України погоджував питання про форму податкових накладних, начебто їх нумерація впливає на розвиток економіки чи наповнення бюджету. В середині березня виявилось, що не тільки ті, що мають найманих працівників, а й ті, що їх не мають, повинні здавати щомісячні декларації. Тобто – треба витратити час, деякі кошти, набратись терпіння, щоб в довгих чергах податкової не зіпсувати нерви собі чи сусіду, забути про своє робоче місце і все лише для того, щоб проінформувати податкову службу про те, що фізична відсутність матеріального об’єкту, в даному випадку найманого працівника, є ні що інше, як його відсутність. Ну не дурня. І, увага, ці декларації треба здати за два попередні місяці. Окремо хочу висловитись з приводу галасу на рахунок мінімізації доходів через єдинників. Ми маємо практично поліцейсько-каральну державу з її податковою, міліцією, прокуратурою, КРУ. То і ведіть боротьбу в законному порядку з тими, хто цим зловживає. Одним словом всіх нас зарахували до числа злочинців і щоб довго це не доводити-позбавили можливості працювати на єдиному податку. Таке вирішення питання мінімізації нагадало мені не такі вже далекі радянські часи. Бувший тоді голова ради міністрів Микола Іванович Рижков боровся з наркоманією в СРСР шляхом особливого розпорядження про знищення маку, який вирощують селяни на своїх огородах та присадибних ділянках. І тоді наркоманія залишилась, а зник не тільки мак, й пиріжки, які селяни раніше випікали в печах та подавали до святкового великодня. Те саме зробила і нинішня влада, яка подібним чином бореться з мінімізаторами-єдинниками. Ну що ж, якщо клепки в голові не вистачає, то все заборони-це вірний шлях. Дозвольте поцікавитись, а бумаги вистачить для друкування всіх ваших забороняючих актів? Отже висновок з вищенаведеного такий: філософія Податкового кодексу-це філософія руйнування підприємницького середовища, це неповага держави до людей праці, яких вона свого часу кинула на призволяще, це філософія державного рекету. Складається враження, що до його підготовки були залучені не кандидати наук, а ті, хто уявлення про підприємницьку діяльність мають лише із підручників про політ економіку, що розроблялись в радянські часи, а деякі кандидати наук-потенційні кандидати психіатричних лікарень. Але тепер нас не зламати і не підкорити. Бо ми вже відчули смак свободи. Свободи економічної і політичної. І у зв’язку з цим авторам податкового кодексу відповідаємо думаєтє, що зліпили для нас дуже добрий закон, думайте, що ми його дуже добре будемо виконувати. З вами був Василь Ковтун. Любіть свою державу. Бережіть себе і своїх близьких. До зустрічі.

Ми любимо тебе, Україно!

Спільна Справа ТБ "Філософія Податкового Кодексу"

Останні статті

Коментарі