Український Націоналізм – протилежність до нацизму та комунізму

Для того, щоб внести свій вклад у роз’яснення сьогоднішньої ситуації, у політиці та житті країни загалом, коли націоналіст вважається нацистом, а комуніст визволителем, пропоную наступне моє дослідження.

Комунізм [вікі] — це утопічна ідеологія тоталітарного суспільства (СРСР), що базується на табірній економіці; це одна з крайніх форм колективізму, що веде до пригнічення та деградації соціального суб’єкта — людської особистості. Вона на основі має безкласове суспільство (якого в принципі й не може бути, оскільки немає нічого ідеального) а також інтернаціоналізм. Комунізм зник як загальний режим після розпаду СРСР, однак досі залишилися всякі КПУ, КПР, КПК і інші, їм подібні, які й далі нав’язують цей людоненависницький режим. Яскравим прикладом того є Комуністична Партія України і сам Симоненко, який стоїть на чолі даного угрупування. Неодноразово в історії цей тоталітаризм вчиняв акти знищення людей, прикладами таких можуть послужити Голодомор 1921-23 років, Голодомор 1932-33 року, приховування факту голоду, ізоляція військами районів, охоплених голодом, вилучення хлібних запасів для відправлення до Росії.

Йдемо далі.

Нацизм (скорочено від російського “национал-социализм“) – утопічна ідеологія ІІІ Рейху в Гітлерівській Німеччині, доктрина, політичний режим, заснований на расизмі, шовінізмі, антигуманізмі і тоталітаризмі. Нацизм дотримується ідей про зверхність «вищої», «панівної» раси над іншими, «неповноцінними» націями і расами, в основі є т.з. “Арійська раса” (до 19 століття слово Арії було нейтральним, позначало індоєвропейську мовну родину, а з кінця 19 століття його почали вживати для означення «обраної нордичної раси», тобто німецької. [вікі]). Однією з основних цілей Гітлера було завоювання нових територій для освоєння, оскільки “життєвий простір у німецького народу є надто малим”, відтак і знищення “непокірних”, тобто народів які проживали на цих територіях, зокрема винищення євреїв.

Націоналізм (від слова “нація”) – охоплює всі країни світу, це рух, спрямований на боротьбу за незалежність нації, народу проти іноземних гнобителів; за збереження і розвиток національних традицій, культури, мови, літератури, мистецтва. На відміну від нацизму не пропагує та не поширює ворожнечу між націями і/або захоплення нових територій для включення в свою державу, тим більше не несе політики знищення власних народів (як це було в комуністичному СРСР) і сусідніх націй (як це було в Гітлерівській Німеччині).

Все, що йде поза рамами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий синтементалізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації.

І.Я.Франко

Як масове явище націоналізм характерний в основному для сьогоднішнього часу. Більшість політичних і культурних явищ та утворень (як, наприклад, СРСР) раніше цього часу мали загальний, а не національний характер: найпоширенішою формою державних утворень були імперії, а не національні держави; релігії мали світовий характер і т. д. Як правило, більшість населення не була свідома своєї національної відокремленості.

В Україні [вікі] націоналізм виражається як рух проти сталінізму, комунізму, нацизму, а також сполячення українських етнічних територій. Його початок заклали члени Кирило-Мефодієвського братства 1845 року у “Книзі буття українського народу” з першого речення, яке я зацитую:

Бог создав світ: небо і землю і населив усякими тварями і поставив над усею тварью чоловіка і казав йому плодитися і множитися і постановив, щоб род чоловічеський поділився на коліна і племена, і кожному колінові і племені даровав край жити, щоб кожне коліно і кожне племено шукало бога, котрий од чоловіка недалеко, і поклонялись би йому всі люди і віровали в його, і любили його, і були б усі счастливі.

“Книга буття українського народу”, р. 1

Отже, українська нація мала власну територію, власну землю, на якій жила споконвіку, і не залежала вона ні від татар (а з ними ні від росіян), ні від поляків, ні від німців (детальніше по цьому раджу прочитати Олексій Широпаєв – Про два різні народи [рос]). Однак вже утворювались вищезгадані загальні імперії, в яких входили різні народи (нації) – що було неприроднім та неприємним для всіх окрім правителів цих утворень. І наругою було встановлено мови народам у тих імперях, у кожній – свою. У Російській Імперії – російську, в Австро-Угорській – німецьку, польську. Так продовжувалось і надалі, коли й існувало СРСР. Однак українці пам’ятали свою мову, пронесли її через найбільші випробовування, а території закріплені за ними через безсилля власників плюндрували то татари, то німці, то поляки, то москалі за її родючість та вдале географічне положення. Зокрема мушу відзначити вислів Костомарова:

Язык, называемый обыкновенно малороссийским, которым говорят в юго-западных губерниях России и в Галицком королевстве, не есть наречие языка русского, образовавшегося в последнее время; он существовал издавна и теперь существует как наречие славянского корня, занимающее по своему грамматическому и лексикальному устройству середину между восточными и западными наречиями огромного славянского племени, наречие правильное, богатое, гармоническое и способное к развитию литературной образованности …

М. Костомаров, 1843 р.

Нагадав собі кілька тенденцій у росіян, які вже помітили українці:

• Якщо росіянин любить Росію – він патріот. Якщо українець любить Україну – він нацист.
• Якщо росіянин каже “хохол” – він по доброму іронізує над представником братського народу. Якщо українець каже “кацап” – він виявляє цим свою націоналістичну, антиросійську сутність.
• Якщо росіянин мітингує – він відстоює свої інтереси. Якщо українець мітингує – він відпрацьовує американські гроші, виплачені йому в антиросійських цілях.
• Якщо російський президент спілкується з американським президентом – він налагоджує стосунки між двома країнами. Якщо український президент спілкується з американським президентом – вони обидва плетуть антиросійську змову.
• Якщо росіянин говорить російською мовою – він просто росіянин. Якщо українець говорить українською мовою – він Петлюра недобитий.
• Якщо президент Росії декларує проросійські гасла – це нормальний президент. Якщо президент України декларує проукраїнські гасла – він проамериканський і антиросійський президент.
• Якщо стоять 10 українців і вони говорять українською, підходить росяінин – то вони всі переходять на російську. Якщо стоять 10 росіян і говорять по російськи, підходить українець – то всі вони дивляться на нього здивованими очима, як козли на нові ворота.
• Якщо російський уряд не погоджується з українським урядом – він відстоює національні інтереси. Якщо український уряд не погоджується з російським урядом – абарзєлі ващє.

Абсурдним фактом є те, що інтернаціоналізм від часу СРСР вже вважають нормою, а простий націоналізм в рамках однієї нації на захист рівності її прав – злочином проти Росії.

Сила українського націоналізму в тому, що він добивається рівності між іншими націями, а також права на власну державу будь-якими методами. І рано чи пізно націоналізм таки прийде до влади, і зробить єдину державу без поділу на схід та захід, і відкриє очі на правдиву Сучасну Російську Імперію і тоді буде горе всім мучителям України:

І встане Україна з своєї могили, і знову озоветься до всіх братів своїх слов’ян, і почують крик її, і встане Слов’янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні крепака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у хорутан, ні у сербів, ні у болгар.

©

 http://spyfinch.org.ua/2011/01/18/ukrajinskyj-nacionalizm-protylezhnist-do-nacyzmu-ta-komunizmu/