хочу сюди!
 

Киев

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років

Хворе суспільство або Ми самі гідні тих, кого вибираємо

Хворе суспільство
або
 Ми самі гідні тих, кого вибираємо

En tout cas le diable n'y perd rien 
 (при усіх обставинахбіс нічого не втрачає)




Строго кажучи, усе у цьому світі повторюється. І наші проблеми далеко не нові. Щоб зовсім глибоко в історію не занурюватися, можна провести порівняння з історією Візантії, держави близьке по духу, яке безпосередньо вплинуло на формування історичної основи сучасної України. 

 Політичні сили Імперії - партії, які також розрізнялися суспільством за кольором власних атрибутів, не мали скільки-небудь істотних відмінностей в ідеологічному плані. Крім того, більш вражаючу схожість мають і методи брудної політичної боротьби, і глибина бюрократизму (у поганому розумінні цього слова) влади, і її ж корумпованість на тлі повного небажання еліти вирішувати життєво важливі питання устрою держави не оглядаючись на особистий інтерес.
Проте, цікавіше провести аналогію з державою яка примудрилася збудувати нормальне демократичне суспільство. Тому, у продовження історичного екскурсу, з метою провести аналогії партійного будівництва в інший історичний період, так і згадуються мудрі слова Отто фон Бісмарка. ("Думки і спогади", МОСКВА - 1940)

"Озираючись назад на ці події, я бачу в них сумний доказ того, до яких меж нечесності і повної втрати патріотизму доводить у нас партійна ненависть політичні партії. Нехай щось подібне мало місце і ще де-небудь, але я не знаю іншої країни, в якій єдине національне почуття і любов до спільної батьківщини створювали б розгулу партійних пристрастей такі слабкі перешкоди, як у нас. Слова, що вважаються апокрифічними, вкладені Плутархом у вуста Цезаря про те що краще бути першим в жалюгідному гірському селі, ніж другим у Римі, завжди справляли на мене враження чисто німецької ідеї. Занадто багато хто серед нас діє в громадському житті саме так, і шукають село, а якщо не можуть знайти його географічно, то фракцію, або ж підфракцію і кліку, де вони могли б бути першими".
 
Саме тому усі наші партії не мають ідеологічної основи, а якщо бути точними, членів партії об'єднують суто меркантильні інтереси, а звідси і масові переходи з однієї партії в іншу (чи метушня по фракціях) в залежності від політичної кон'юнктури, і часті зміні партійної точки зору на одні і ті ж питання.
 
"Партії відрізняються один від одного не стільки своїми програмами і принципами, скільки тими особами, які стоять, подібно кондот’єрам, на чолі кожної з них і прагнуть завербувати собі за можливості більшу свиту з депутатів і кар'єристів-журналістів, що розраховують прийти до влади разом зі своїм вождем або вождями. Принципові програмні відмінності, які змушували б фракції до взаємної боротьби і ворожнечі, не настільки сильні, щоб пояснити ту пристрасну боротьбу, яку ці фракції вважають потрібними вести один проти одного". 

Те, з яким розлюченням партійні глашатаї ведуть боротьбу, викликає у думаючих людей у кращому разі, посмішку, а в гіршому… При цьому ми ж прекрасно розуміємо, що за формулюваннями і фразами, які потім нескінченно цитують як політичні анекдоти, стоять "ідеологи" партійних лідерів, що "вибудовують" картинку - вигляд вождя і його партії в сприятливому ракурсі. І про це писав Бісмарк:

"Партії групуються не лише в залежності від тих або інших економічних інтересів, вони борються на користь вождів фракцій, які змагаються один з одним, у відповідності до їх особистої волі і їх видів на кар'єру. Питання зводиться не до відмінності в принципах, а до того, Кифин ти або Павлів"?

І вже як наслідок та боротьба, яку ми нині спостерігаємо, а головне її результати, нічого спільного з нормальним розвитком країни не має. Той бруд, який виливається з екранів телевізора, динаміків приймачів і сторінок газет, для тих, хто виливає, логічний і виправданий. Адже переможців не судять, і для досягнення мети виправдані усі засоби.

"У політиці, як і в області релігії, вірянин - невіруючому іншого аргументу окрім одного повторюваного на тисячі ладів : мої політичні переконання правильні, а твої - помилкові; моя віра угодна богові, твоя невіра веде до прокляття. 
Хто в якій-небудь іншій області, окрім партійної боротьби, охоче узяв би на себе роль безсовісного наклепника? Але як тільки людина може виправдатися перед власною совістю і своєю фракцією тим, що виступає в партійних інтересах, так будь-яка підлість вважається дозволеною або хоч би простимою".



Чим не сучасна Україна! Правда з однією поправкою: події, що коментуються Бісмарком, відбувалися близько 150 - 130 років тому. А що у нас. Чи ми вчимося демократії? Говорять, що розумний вчиться на своїх помилках, а мудрий - на чужих. Сучасна Україна (правильніше сказати соціум) не вчиться взагалі: ні на своїх помилках, ні на чужих. 
Те, що відбувається в політикумі України - взаємна недоброзичливість партій і їх вождів, готовність жертвувати інтересами країни заради партійних і особистих інтересів, є вірною ознакою політичного кар'єризму, а точніше - злочином по відношенню до суспільства, яке їх обирає. 
А оскільки самі вибираємо, то самі і винні. А якщо не розуміємо, що робимо, то хто нам лікар.

Дмитро Новицький, 
20 лютого 2010 р.




12

Коментарі

120.02.10, 22:51

http://video.bigmir.net/show/126651/

    Гість: XYZ

    220.02.10, 23:20

    с греции виднее.

      321.02.10, 00:00

      Бисмарк еще не знал, что ждет Германию в 20 веке... это тоже был выбор народа...

        421.02.10, 00:05Відповідь на 1 від E_k_s_p_e_r_t

        блеск!!!!!! я видела эту программу Киселева, куда пришел Янукович, это была настоящая жесть

          521.02.10, 00:30Відповідь на 3 від Lady N

          Согласен, не знал. Он писал о событиях своего времени, это понятно, как и то, что он бы никогда не допустил прихода к власти коричневой чумы!

            621.02.10, 00:39Відповідь на 4 від Lady N

            я видела эту программу Киселева, куда пришел ЯнуковичТеперь внимательно смотрим инаугурацию!

              721.02.10, 18:26

              Ми це все пройшли в 1917-1919 роках. Сьогодні вистава на біс....

                821.02.10, 19:01

                Так і є. Жодне з тих угруповань партією назвати не можна.
                Ви вдумайтеся, в Україні на даний момент зареєстровано 173 партії! А ще десь за рік до виборів реєструють по кілька партій. Виходить, у нас є близько 173 шляхів розвитку! Це ж треба!Тільки щось не видно, аби хоч один з тих шляхів реалізовувався. Навіть намагань не видно.Одні обіцянки.

                  Гість: PR3D4T0R

                  921.02.10, 23:01

                  Автор розумний чоловік. Побільше б таких людей - краще було б Україні.

                    1021.02.10, 23:56Відповідь на 9 від Гість: PR3D4T0R

                    Побільше б таких людей - краще було б Україні.Розумних багато, а що це їм дає..?
                    Єднання у дем таборі не має. От й результат виборів маємо відповідній.

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна