Після мене хоч потоп???

Вельмишановні державні діячі, що поставлені на захист порядку і процвітання нашої країни! При розпаді Радянського Союзу, Україна почала нове життя, її громадяни, вже "вільної держави", сподівались, що ця ж "вільна держава" буде інтегрованою у світове співтовариство на рівних правах, наступе справжня демократія, досягне найвищого рівня розвитку культура. Пройшло 18 років... І де ж, скажіть на милість, це Все? Де хоч малесенька крихітка того, що обіцяли? Чому лише вміють стояти на добре скомпонованих лозунгах, плакатах, пропагандах? Де ж діяльність? Ідеш по вулиці села і бачиш лише зруйновані чи зведені півстоліття тому будівлі. Все в занепаді, люди в пошуках кращої долі виїжджають у міста або за кордон, залишаючи навіть квіти на підвіконнях ще прадідівських домівок. Таке враження, що 30-ти кілометрова зона Чорнобиля поширилася вже на всі села України. Чому? Тому що люди, маючи вищу освіту, в кращому випадку, торгують на базарах, або взагалі не мають роботи і "сидять вдома".Чому? "Розгул цинізму. Культ речей. Нічого святого. Кар*єроманія. Чиннодральство. Шукання протекцій. Тоді "після мене - хоч потоп"" (Олесь Гончар) Чому? Бо всім байдуже в якому стані знаходиться освіта, цензура, духовні багатства, а "зациклюються" лише на матеріальних статках. Чому? Тому що культура молоді досягла апогею своєї ницості. Може Ви не згодні з нами? І вважаєте, що Україна скоро стане членом ЄС, НАТО, ввійде до країн "Великої вісімки" і посідатиме хоча б друге місце по рівню життя населення. Справді?????... На Вашому обличчі також усмішка? І ми дуже гірко сміємось, коли бачимо маленьких дошкільнят, що знають більше нецензурної лексики, ніж "сапожник" чи сидять у дванадцять років у барах і вживають спиртні напої, а в тринадцять - двійня на руках. А що ж можна сказати про вісімнадцятилітніх, які навіть не підозрюють як розшифровується слово "ВНЗ" і хто такий Бетховен. Таке враження, ніби в театр ходять або останні на Землі романтики, або люди, які хоч трішки мають поняття про культуру. Що ми, такі розумні, пропонуємо? А ось Вам: 1. Будь ласка, фінансуйте сферу культури так, щоб кошти були не лише в кишенях, а й безпосередньо направлені в культуру. 2. Гуртки повинні функціонувати не лише на папері, а й в реальному світі. 3. Згадайте, якщо буде час, про бібліотеки, у яких книжки - антикваріат заповнюють сучасне письменство, про дороги, на які без сліз не глянеш, про будинки культури, в яких постійні відвідувачі - кажани, миші, таргани і інші поціновувачі прекрасного. 4. Нас задовільняє медичне обслуговування. Особливо тоді, коли прийшовши в лікарню, тобі кажуть: "Хочеш жити - тікай!" 5. Просто цікаво: а в нас є Міністерство Цензури? Бо постійно хочеться, зібравши з сусідів матеріальну допомогу, віддіслати кошти нашим "зіркам". 6. Зробити зарплати такі, щоб з них не лише сміятися, а й купувати на них щось. 7. ЗНО - штука весела, звичайно, особливо, коли спиш чотири години на добу, друзів і рідних бачиш по двадцять хвилин на день, а найцікавіше - це до цих пір експеримент і не має гарантії, що ти вступиш до ВНЗу. З повагою дві свідомі громадянки незалежної, суверенної, правової України. (Нагадуюємо про свободу світогляду і вільнодумство, згідно з чинним законодавством і Конституцією України)