Рідний краю мій

Рідний краю мій, гарний і величний,

Чудовий для нас ти й незвичний.

Ріднішого краю не бачила нині.

Здаєшся великим маленькій дитині.

Широкі поля і безкраї простори,

Зелені рівнини й високі ті гори.

Своєю красою вражаєш повсюди

Дивуються навіть віддалені люди.

Високі дерева, прекрасні квітки,

Ромашки у полі і грають дітки.

Соняшник влітку завжди розцвітає.

Прекрасніше ніде у світі не має.

І водні багатства чарують нам очі.

Побувши у нас – не захочеш у Сочі.

Україною наш край тепер зветься

І пісня у небі з пташками несеться.

Лунають навколо дзвінкі голоси.

«Вставай, наша думка і далі лети!»

І хай уся Україна пісню почує оту,

Щоб нарешті справжня людина

Отямилася від сну,

Щоб і ще раз розквітли квіти.

Сонце з-за хмари зійшло,

Щоб раділи українськії діти

І минуле тепер відійшло.

І наостанок я побажаю

Хай надалі цвіте наший край

Про нього багато вже знаю

Скоріш і ти пізнавай!