Вишиванковий народ. Частина третя.
- 03.12.16, 17:54
- Ми любимо тебе, Україно!
Перша частина: http://blog.i.ua/user/2314358/1955206/
Друга частина: http://blog.i.ua/community/662/1982638/
Перед тим, як почати третю частину розповіді про долю черемисів, поговоримо про хутра, про дорогоцінні хутра куниць, бобрів, песців, білок, що у великій кількості добувались вмілими мисливцями на землях угро-фінських народів і племен, що межували з північними і північно-східними землями московитів. Саме ці хутра, які так цінувались у заможних країнах Європи, давали московитам величезні прибутки, дозволяли зміцнювати військо, купувати зброю, будувати нові фортеці, наймати в Європі досвічених військових фахівців, зброярів, фортифікаторів. Хутра були найціннішим експортним товаром, нафтою і газом тодішньої московщини, а також джерелом і складовою частиною величезних хабарів, за допомогою яких Москва купувала і війну, і мир, і прихильність вельмож як на заході, так і на сході, знаходила шпигунів і агентів впливу і у королівських замках, і серед найрізноманітніших ханів і мурз. Московські посли за допомогою золота і хутра швидко вирішували на свою користь такі справи, які вимагали довгих років війн і важкої праці. Московські дарунки патріархові зробили Москву новим центром православ'я, московські дарунки ханові кримському неодноразово відправляли орду в набіги на Україну. Саме після такого походу і пограбування Києва, кримський хан надіслав до Москви у дарунок великому князеві Московському служебні посудини зі Святої Софії Київської...
Ненажерність Москви, її жадоба до влади над іншими народами, потребували величезних витрат, а отже все більше і більше хутра. Ця потреба і була вирішальною для вибору першого стратегічного напряму московської експансії - на північ і північний схід. Невеликі племена і народи, що жили в тих краях, не могли чинити опір і за найменшу непокору жорстоко винищувались. Там, де не змогло пройти московське військо - проходили московські попи, готували плацдарми. Монахи будували монастирі, фактично фортеці, в монастирях заздалегідь робилися запаси їжі, пороху, зброї. За монахами приходили стрільці, які займали вже готові укріплення, мали там припаси, дах над головою, бані і навіть шльондр. Війна йшла далі. Війна давала Москві кошти, а ті у свою чергу дозволяли поширювати воєнну експансію. Знаменита західна формула "Товар-Гроші-Товар" у Московії перетворилась на "Війна-Гроші-Війна". Ні про які шляхетні цілі мова тоді навіть не йшла - ні про християнство і прогрес для бідних язичників і дикунів, ні про вимушений від тих дикунів захист, ні про прозаїчне освоєння нових земель добрими, лагідними москальськими переселенцями . Все це потім додумають нащадки загарбників щоб хоч якось виправдати своє панування над майже винищеними народами півночі. Старі російські джерела називають тільки одну, справжню ціль цієї експансії - хутряну данину.
На шляху до жаданої здобичі Москва трощить не тільки невеликі "поганскії" народи, але і свого могутнього конкурента - "братній" Новгород Великий. Новгородські ушкуйники, ці рекетири давнини, які на своїх легких човнах-ушкуйках продирались до найвіддаленіших лісових куточків, обкладаючи помірною хутряною даниною місцеві мисливські племена, повинні були поступитись московським завойовникам, чиї непомірні апетити вимагали повної покори і нелімітованої рабської праці на свої інтереси від всіх підкорених народів.
Отже, середина 16-го століття. Давно розвалилась Золота Орда. З-під влади одного з її уламків - Казанського ханства - так і не встигли звільнитись марійці. Московити ж здобули незалежність, подолали феодальні чвари, зміцнили свою військову могутність і знов впритул підіишли до марійського краю . Наставав час "черемиських війн".
Друга частина: http://blog.i.ua/community/662/1982638/
Перед тим, як почати третю частину розповіді про долю черемисів, поговоримо про хутра, про дорогоцінні хутра куниць, бобрів, песців, білок, що у великій кількості добувались вмілими мисливцями на землях угро-фінських народів і племен, що межували з північними і північно-східними землями московитів. Саме ці хутра, які так цінувались у заможних країнах Європи, давали московитам величезні прибутки, дозволяли зміцнювати військо, купувати зброю, будувати нові фортеці, наймати в Європі досвічених військових фахівців, зброярів, фортифікаторів. Хутра були найціннішим експортним товаром, нафтою і газом тодішньої московщини, а також джерелом і складовою частиною величезних хабарів, за допомогою яких Москва купувала і війну, і мир, і прихильність вельмож як на заході, так і на сході, знаходила шпигунів і агентів впливу і у королівських замках, і серед найрізноманітніших ханів і мурз. Московські посли за допомогою золота і хутра швидко вирішували на свою користь такі справи, які вимагали довгих років війн і важкої праці. Московські дарунки патріархові зробили Москву новим центром православ'я, московські дарунки ханові кримському неодноразово відправляли орду в набіги на Україну. Саме після такого походу і пограбування Києва, кримський хан надіслав до Москви у дарунок великому князеві Московському служебні посудини зі Святої Софії Київської...
Ненажерність Москви, її жадоба до влади над іншими народами, потребували величезних витрат, а отже все більше і більше хутра. Ця потреба і була вирішальною для вибору першого стратегічного напряму московської експансії - на північ і північний схід. Невеликі племена і народи, що жили в тих краях, не могли чинити опір і за найменшу непокору жорстоко винищувались. Там, де не змогло пройти московське військо - проходили московські попи, готували плацдарми. Монахи будували монастирі, фактично фортеці, в монастирях заздалегідь робилися запаси їжі, пороху, зброї. За монахами приходили стрільці, які займали вже готові укріплення, мали там припаси, дах над головою, бані і навіть шльондр. Війна йшла далі. Війна давала Москві кошти, а ті у свою чергу дозволяли поширювати воєнну експансію. Знаменита західна формула "Товар-Гроші-Товар" у Московії перетворилась на "Війна-Гроші-Війна". Ні про які шляхетні цілі мова тоді навіть не йшла - ні про християнство і прогрес для бідних язичників і дикунів, ні про вимушений від тих дикунів захист, ні про прозаїчне освоєння нових земель добрими, лагідними москальськими переселенцями . Все це потім додумають нащадки загарбників щоб хоч якось виправдати своє панування над майже винищеними народами півночі. Старі російські джерела називають тільки одну, справжню ціль цієї експансії - хутряну данину.
На шляху до жаданої здобичі Москва трощить не тільки невеликі "поганскії" народи, але і свого могутнього конкурента - "братній" Новгород Великий. Новгородські ушкуйники, ці рекетири давнини, які на своїх легких човнах-ушкуйках продирались до найвіддаленіших лісових куточків, обкладаючи помірною хутряною даниною місцеві мисливські племена, повинні були поступитись московським завойовникам, чиї непомірні апетити вимагали повної покори і нелімітованої рабської праці на свої інтереси від всіх підкорених народів.
Отже, середина 16-го століття. Давно розвалилась Золота Орда. З-під влади одного з її уламків - Казанського ханства - так і не встигли звільнитись марійці. Московити ж здобули незалежність, подолали феодальні чвари, зміцнили свою військову могутність і знов впритул підіишли до марійського краю . Наставав час "черемиських війн".
5
Коментарі