Непорядною владу називають не тільки у НАНУ -2

Нещодавно в мене був директор цього інституту Віктор Варюхін. Ця розробка впроваджена у Ніжині на заводі медичної апаратури. Цей прилад 6-7 років тому коштував 30 тисяч гривень. І це дозволяло масово проводити діагностику. Ще в ті роки МОЗ прийняв постанову, що такий прилад має бути в кожній поліклініці.

У нас кажуть, що найвища цінність – життя людини. Так скільки життів цим приладом уже вдалося врятувати!

ВВС Україна: У Ніжині вже почали виробництво?

А.Н.: Безумовно. Ось, при вас читаю записку від директора цього інституту: "Поставлено в медичні заклади України 64 мамотермографи і є замовлення на 30 одиниць. Географія – від Заходу до Сходу, від Півночі – до Півдня".

Тепер, можливо, ціна трохи підвищилася. Але це ж не захмарна цифра для поліклініки, щоб рятувати жінок. Тепер справа за державою.

Це лише один приклад. А ще є новий прилад у галузі кардіології – фазаграф, розробка Центру інформаційних технологій і систем. Це новий метод реєстрації кардіограм. Термін "фазаграфія" вже навіть увійшов у фахову літературу. У Києві є завод ім. Петровського, де налагоджено виробництво цього приладу.

Image copyrightnas.gov.ua

ВВС Україна: А які обсяги виробництва?

А.Н.: Я вам не скажу в цифрах, але, наскільки мені повідомляли розробники, то десь у більш ніж половині областей України вже є такі прилади.

А ще Інститут проблем матеріалознавства ім. Францевича розробив біокераміку, яка сумісна з організмом і використовується в протезуванні для заміщення твердих тканин. В Україні вже зроблено сотні операцій з її використанням.

Чи можна сказати, що ці вчені, які розробили таку кераміку, – дармоїди і нічого не дають, окрім стосу паперів?

ВВС Україна: Що, на вашу думку, має зробити уряд чи парламент, щоб допомогти впровадженню цих приладів і щоб виробники і винахідники знаходили одне одного?

А.Н.: Перш за все, треба створити те, що називається сприятливим інноваційним кліматом. Ці методики розроблені у всьому світі, тут не треба винаходити велосипед. На першій стадії, коли інвестори починають впроваджувати якусь розробку, їм треба фінансово допомогти. Наприклад, створюють податкові канікули. Я недавно перечитував книжку колишнього прем’єр-міністра Сінгапуру Лі Куан Ю, який помер цього року. Так він пише, що до кінця 1970-го року уряд видав 390 сертифікатів, які давали інвесторам право звільнитися від податків на п’ять років. Ось, читаю: "Американські компанії з виробництва електроніки створили так багато робочих місць, що безробіття більше не було проблемою".

Тому я й кажу: якщо ви хочете їздити на конячці, то не можна відразу шмагати її батогом – треба спочатку нагодувати її.

Впровадження інновацій – дуже ризикована справа. Світові цифри свідчать, що в середньому лише п’ята частина розробок доходить до успішного фінішу. Проте ті прибутки, які отримує держава, коли інновація успішна, покривають усі витрати.

У мене стоїть ціла полиця книжок, які доводять, як важливі інновації для України. Але справжніх зрушень фактично немає.

Image copyrightnas.gov.ua

ВВС Україна: Чи вдається українським науковим інституціям щось зароблять на виконанні замовлень в оборонній сфері? Зараз для цього є всі умови.

А.Н.: Цього ще немає. Академія прийняла програму підвищення обороноздатності нашої держави - поки що лише за рахунок академічних коштів, отриманих від держави.

З понад сотні проектів відібрали 26. Умови були жорсткі: щоб ці розробки були впроваджені за один-два роки. Всі проекти проходили експертизу в Міністерстві оборони і Укроборонпромі.

Серед них багато медичних розробок – кровоспинні препарати, прилади для очищення і зберігання крові. Деякі з них мають подвійне призначення – військове і цивільне.

Інститут фізичної хімії розробив пічки для солдатів, які можна назвати "високотехнологічними буржуйками". Конструкція цієї пічки така, що вона максимально віддає тепло, але не випускає диму. Тут також є сушарка для одягу, а ще термоелектричний генератор, від якого можна отримувати освітлення або заряджати телефони. Поки що інститут виробляє ці пічки власними можливостями на своїх площах.

ВВС Україна: А якісь суто військові розробки є? Наприклад, озброєння.

А.Н.: Ні, безпосередньо озброєннями наша Академія не займається. У нас є інформаційні технології, які зараз дуже важливі, наприклад, для безпілотників.

ВВС Україна: А броня чи бронежилети?

Безумовно.

Коротше кажучи, Академія робить усе, що може. Але це все розробляється за рахунок коштів, які може виділити Академія. А якби була підтримка з боку оборонної промисловості, то тоді це набуло б інших масштабів. Ми сподіваємося, що оборонна промисловість "розкуштує" те, що ми пропонуємо, і в нас буде більше замовлень.

А ці заяви на нашу адресу – вони просто ображають нас. Більше того, є таке слово "дифамація" – знеславлення. Коли з вуст високопосадовців звучать такі заяви на адресу Академії, то вони нам завдають економічної шкоди, тому що інвестори, які могли б прийти до нас, почувши такі заяви, скажуть: "О, якщо уряд такої думки про них, то ми не підемо". Це взагалі підсудна справа. Так не повинно бути.