Симон Васильович Петлюра

Чому мені захотілося написати про Симона Васильовича Петлюру, на це питання могли би відповісти багато моїх однолітків, яки навчалися у радянських школах, які знали його, як ворога радянської влади.

Але історія розставляє все на свої місця, дуже складно приховати правду! Багато для кого з мого покоління пройшла переоцінка цінностей! Писати повновістну статтю, я не рахую себе повноцінним письменником та не маю спеціальної освіти. Отже пропоную Вам коротку біографію, та його думки, як публіциста, що до України та Українського народу. Думає це як найкраще характеризує цю велику постать!

Народився С.В. Петлюра 23 (10 по ст.ст.) травня 1879 року у місті Полтава по вул. Загородній буд. 20. У родині  полтавських міщан козацького походження.

Симон Васильович Петлюра – визначий державний політичний діяч, публіцист, організатор збройних сил України, Головний Отаман Військ УНР, Голова Директорії УНР.

Цитати

·                                В боротьбі виростає сила, розвивається свідомість, набирає животворної енергії національна воля, боротьба ставить на порядок денний питання про організацію національних сил, про сталеві, міцні форми цієї організації…

·                                Народ, що породив висловника своїх думок і настроїв, чи то поета, чи діяча на громадській ниві, наділяє його рисами свого Я.

·                                Можна жалувати раба і співчувати йому; можна пояснити риси рабської психології в пізніших поколіннях, але жити з ними, але завжди бути серед них і разом з ними йти до спільної мети — неможливо.

·                                Український народ охоче переймає що кращого у інших, має великий хист до культури, просвіти й організації та здатний в короткий час зробити те, до чого іншим треба значно більше часу.

·                                Тільки міць, єдність та тверде непохитне стремління до повної незалежності й свободи може бути нашим побратимом.

·                                Наша сила в єдності, а порука успіху наших змагань в державній слухняності!

·                                Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров'ю. Нашої — так само. Кров'ю чужою і своєю. Ворожою і рідною.

·                                Дбаймо про підвищення нацією моральних елементів її буття — творчої любові до Батьківщини, сторожкості до ворога та помсти за кривди, заподіяні ним.

·                                Великий чин наших лицарів вчить вірності ідеалам і умінню підпорядковуватись. Тільки вірність і слухняність творять передумови успіху національної боротьби.

·                                Скупчимося один біля одного з готовністю взаємної допомоги і перестороги,— і ми витримаємо всі „міри і проби”.

·                                Вірність ідеям є підставок внутрішньої сили ширших громадських об'єднань, до національного включно.

·                                Кров, пролита для …великої мети, не засихає.

·                                Держава понад партії. Нація понад класи.

·                                Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами не для потреб третього або другого з половиною чи якого іншого Інтернаціоналу, а для устаткування і зміцнення власного державного добра і збагачення рідного народу.