Хрест
- 25.04.08, 14:14
- Сенс
(продовження 4)
Здригається від болю і серце Симона. Він не може на
все це дивитись. Гіркі, криваві сльози застилають йому очі, серце крає
материнський крик і ридання жінок. А Ісус мовчить... Ось Його підносять на
хресті. Поруч розіп’яті два розбійники. Ось вояки, як пси рвуть до себе Його
одіж, не знаючи як її поділити. Поділили. Кидають жереб, щоб знати кому припаде
витканий хітон, як раптом Ісус підводить голову:
- Отче, відпусти їм, - бо не знають, що чинять вони! - раптом падають з хреста
прямо на голови натовпу слова Ісуса і Він знову хилить голову на бік.
„Він молиться за тих, хто приніс Йому неймовірні страждання і біль. Він молиться
за своїх ворогів, які поглумилися над Ним, - шепоче сам до себе Симон. - Я не
можу цього зрозуміти. Де Він бере сили, незважаючи на те, що над Ним чинять,
любити? Любити і страждати за них?”.
Народ притих. Люди стояли й дивились...
Ісус знову підносить голову і бачить під хрестом матір свою і тітку та інших
жінок, а біля них Івана.
- Оце, жоно, твій син! - з ніжністю звертається Він до матері. Потім перевівши
погляд на любимого учня продовжує. - Оце мати твоя!
„ Він і зараз не думає про себе. Це просто неймовірно. Ми забуваємо деколи
навіть води батькам подати,” - з захопленням і великим здивуванням подумав тоді
Симон.
Та згодом з юрби ненависників Ісуса хтось насміхаючись каже:
- Він інших спасав, - нехай Сам себе визволить, коли Він Христос, Божий
Обранець!
Цю мову підхопили воїни. Простягаючи Йому оцет говорили:
- Коли Цар Ти Юдейський, - спаси Себе Сам! І вони глузуючи показували пальцями
на напис, зроблений над Ним грецькою, латинською і герберейською мовами: „ Ісус
Назарянин, Цар Юдейський”.
І багато інших образ прозвучало тоді в адрес Ісуса.
Симон серцем відчував, що насмішки людей причиняють Йому більший біль ніж
фізичні страждання.
(далі буде)
все це дивитись. Гіркі, криваві сльози застилають йому очі, серце крає
материнський крик і ридання жінок. А Ісус мовчить... Ось Його підносять на
хресті. Поруч розіп’яті два розбійники. Ось вояки, як пси рвуть до себе Його
одіж, не знаючи як її поділити. Поділили. Кидають жереб, щоб знати кому припаде
витканий хітон, як раптом Ісус підводить голову:
- Отче, відпусти їм, - бо не знають, що чинять вони! - раптом падають з хреста
прямо на голови натовпу слова Ісуса і Він знову хилить голову на бік.
„Він молиться за тих, хто приніс Йому неймовірні страждання і біль. Він молиться
за своїх ворогів, які поглумилися над Ним, - шепоче сам до себе Симон. - Я не
можу цього зрозуміти. Де Він бере сили, незважаючи на те, що над Ним чинять,
любити? Любити і страждати за них?”.
Народ притих. Люди стояли й дивились...
Ісус знову підносить голову і бачить під хрестом матір свою і тітку та інших
жінок, а біля них Івана.
- Оце, жоно, твій син! - з ніжністю звертається Він до матері. Потім перевівши
погляд на любимого учня продовжує. - Оце мати твоя!
„ Він і зараз не думає про себе. Це просто неймовірно. Ми забуваємо деколи
навіть води батькам подати,” - з захопленням і великим здивуванням подумав тоді
Симон.
Та згодом з юрби ненависників Ісуса хтось насміхаючись каже:
- Він інших спасав, - нехай Сам себе визволить, коли Він Христос, Божий
Обранець!
Цю мову підхопили воїни. Простягаючи Йому оцет говорили:
- Коли Цар Ти Юдейський, - спаси Себе Сам! І вони глузуючи показували пальцями
на напис, зроблений над Ним грецькою, латинською і герберейською мовами: „ Ісус
Назарянин, Цар Юдейський”.
І багато інших образ прозвучало тоді в адрес Ісуса.
Симон серцем відчував, що насмішки людей причиняють Йому більший біль ніж
фізичні страждання.
(далі буде)
0
Коментарі