30 березня. Щаслива сім'я

Прийшов чоловік до мудреця питати пораду.
-Скажи, яка таємниця твоїх знань? Ти щасливий. До тебе йдуть люди, щоб дізнатися, як поліпшити своє життя. Я багато вчуся. Але незгоди сипляться на мене.
Мудрець лише усміхнувся і покликав свою дружину. Через кілька хвилин увійшла вродлива жінка. Її очі сяяли.
І тоді мудрець попросив:
-Кохана, сьогодні ми маємо гостя. Іди, заміси тісто на пиріг.
Жінка пішла на кухню.
Незабаром вона повернулася до кімнати і сказала чоловікові:
-Тісто готове, мій любий.
На що мудрець відповів:
-А тепер додай у тісто горіхи, сушені фрукти і мед.
Жінка запитала:
-Ті,що я лишала для пирога на річницю нашого весілля?
-Саме ті,-відповів мудрець.
І жінка згодилася, не промовивши ні слова.
Невдовзі вона принесла тацю з духмяним пирогом. Але мудрець не спішив пригощати гостя. Він сказав:
-Люба ,ти дуже старалася, але віднеси цей пиріг жебракам.
Жінка усміхнулася і вийшла з кімнати.
Вражений гість вигукнув:
-Шкода пирога!
На що мудрець відповів:
-Ти питав, як стати мудрим? Попроси свою жінку спекти пиріг.
Додому летів чоловік як на крилах. Але його там спіткало розчарування. Молода жінка балакала з приятельками. Та чоловік вирішив виконати пораду мудреця:
-Люба,-почав ласкаво він,-я хочу, щоб ти замісила тісто.
Жінка невдоволено буркнула:
-Не маю я часу. Вдома є що їсти.
Та чоловік не вгавав. Буркочучи, жінка провела подруг і пішла готувати.
Невдовзі вона повернулася і сказала:
-Тісто готове, але я вирішила приготувати печиво, а не пиріг.
За годину жінка принесла тацю з печивом.
І тоді, набравши у груди якомога більше повітря, чоловік випалив:
-Люба, я ціную твою працю, та чи не могла б ти віддати це печиво жебракам?
-Отакої!-вигукнула жінка.-Бач який співчутливий! Тільки б харчі переводити!
Щодня вона гризла його, згадуючи той випадок. Тоді він побіг у дім мудреця.
-Ти обдурив мене! Я виконав твою пораду. Але тепер стало тільки гірше.
Мудрець посадив гостя і сказав:
-Ти питав мене, як я досяг такої мудрлсти та успіху. Тепер ти бачиш, що моя улюблена жінка-джерело радости. Ти більше часу марнуєш на сварки з любою дружиною, ніж на навчання.
-То мені кинути жінку і знайти іншу?
Мудрець насупився.
-Це легкий спосіб. І хибний. Тобі і жінці треба навчитися любити і поважати одне одного. Іди й зроби свою жінку щасливою. А доти про книги і не думай.
-Я й так все роблю для неї,-не вгавав чоловік.
-А чи вона щаслива?-спитав мудрець.-Ви обрали одне одного, щоб навчитися любити. А ти замість того читаєш книги і зовсім занедбав свою дружину.
Засмучений і розчарований пішов чоловік додому. По дорозі трапився йому продавець з виноградом. Чоловікові сяйнула думка: такий виноград він носив своїй жінці, коли вони тільки-но познайомилися. А він вже й не пам'ятав, коли востаннє пригощав її. Однак втішити жінку він не зміг: вона спала. На її обличчі блищали сліди від сліз. Він вирішив не будити її, а тільки поставив на столик чашу з виноградом. Прокинувся він від ніжних поцілунків. Жінка обіймала його.
Тепер вони навчилися піклуватися одне про одного. Чоловік не брав у руки книг. Він пам'ятав, що треба відновити мир в оселі. Жінка також змінилася: стала доглядати себе, була ласкава й ніжна і не засиджувалася у приятельок.
Й от одного разу хтось постукав у двері. Коли господар відчинив, перед ним стояв молодик. Очі тужливі, плечі згорблені. Під пахвою він тримав книги.
-Допоможи мені, мудрий чоловіче,-попросив він.-Приятель порадив мені піти до тебе. Він сказав, що ти знаєш таємницю щастя. Я вивчаю праці великих мудреців. Життя моє не міняється. І жінка все сердитіша та сердитіша.
Вислухавши молодика, господар усміхнувся.
-Заходь, бажаний гостю. Жінка моя саме буде готувати вечерю.
(с)