Завтра може бути запізно

Жив якось хлопець, хворий на рак.
Рак, що вже не піддавався лікуванню.
Йому було 17 років, а він міг померти в будь-який момент.
Він постійно перебував удома, під пильним наглядом матері.
Таке життя йому набридло, і юнак вирішив хоча б один раз піти погуляти. Він попросив дозволу в матері, і та погодилась.
Гуляючи кварталом, він бачив багато магазинів. Проходячи повз музичну крамничку, за прилавком він помітив дуже тендітну дівчину свого віку. Це була любов з першого погляду.
Він відчинив двері і увійшов, а його очі не дивились ні на що інше, крім неї. Повільними кроками він підійшов до прилавку, де вона стояла. Дівчина глянула на нього і сказала усміхнено:
-Я можу тобі чимось допомогти?
А він у цей час думав, що це найкрасивіша усмішка, яку він бачив за все своє життя. І в той момент йому захотілося поцілувати її. Затинаючись, хлопець сказав:
-Так,ммм...я б хотів купити диск.
Він без роздумів ухопив перший-ліпший диск, який побачив і дав їй гроші.
-Загорнути його тобі?-знову спитала дівчина,усміхаючись.
Він відповів: "Так",-кивнувши головою, і вона пішла вглиб магазину, а згодом повернулась із запакованим диском і віддала його хлопцеві.
Той узяв пакунок і вийшов з крамниці. Він пішов додому, і відтоді кожного дня відвідував крамничку і купував там якийсь диск.
Дівчина завжди загортала йому диск, який він відносив додому і клав у шафу в стіні.. Він був дуже несміливий, щоб запросити погуляти, і хоч як намагався, та не міг подолати свою сором'язливість.
Його мати довідалась про це, і спробувала підбадьорити сина, щоб він наважився, тому наступного дня хлопець набрався мужності і попрямував до крамниці.
Він, як завжди, знову купив диск, а дівчина, як завжди, пішла вглиб крамниці, щоб загорнути його. Юнак узяв диск, і поки вона не бачила, хутенько залишив свій номер на прилавку і щодуху помчав з магазину.
Тррррр! Телефонний дзвінок. Слухавку взяла мама:
-Алло!
Телефонувала дівчина. Попросила до телефону її сина. А безутішна мати розридалась:
-А ти не знаєш? Він учора помер.
Запанувала тривала тиша, яку порушували лише схлипування матері.
Минув певний час і мати увійшла в кімнату сина, щоб оживити спогад про нього.
Спочатку вона вирішила поглянути на його одяг, тому відчинила шафу. На свій подив, вона побачила гори загорнутих у папір дисків. І жоден не був розпакований. Побачивши їх так багато, вона зацікавилась, взяла один з них і сіла на ліжко, щоб роздивитися; коли вона розгорнула обгортку, з пластикової коробки випав меленький клаптик паперу.
Мама підняла його і прочитала: "Привіт! Ти дуже красивий, чи не хочеш піти погуляти зі мною? Я тебе дуже люблю. Софія."
Сповнена хвилювання, мама стала відкривати один за одним диски, й в усіх було написано одне й те ж саме.

Ось таким є життя,тому не чекай надто довго, аби сказати комусь особливому для тебе, що відчуваєш до нього. Скажи це сьогодні. Бо завтра може бути запізно.

Росаріо Гомес