– 26 березня 2006 року вінничани довірили своє місто 28-річному Володимиру Гройсману, поклавши надію на його молодість і незаплямованість політичними барвами. Втім, усі «покращення» у місті Гройсман одразу почав робити за допомогою підконтрольних йому фірм і за рахунок міського бюджету втридорога. Гройсман крав все і на всіх: на газифікації, на продажі муніципальної нерухомості за ціною оренди, на видачі ліцензій маршрутникам, на озелененні вулиць, на боротьбі з ринками (просто тиснув ринки конкурентів, залишивши тільки «свої»). Але найбільше він накрав на асфальтуванні: щоб перенаправити максимум бюджетних коштів у належні йому два асфальтних заводи, деякі вулиці асфальтувалися мало не кожні два тижні.

– У 2012 році Гройсман завіз у місто швейцарські трамваї 1952 року виробництва, які вже відробили будь-який мислимий ресурс. Крім того, він присвоїв під свій торгівельний центр (народна назва – «Стіна плачу») понад 3400 кв.м. вулиці – муніципальної невідчужуваної власності! У місті не було такого бізнесмена, якому він не наступив на горло. Та найгучніший скандал, пов’язаний із діяльністю його фірми «Юність», що встановив рекорд із корупції.

– 17 жовтня 2007 року фірмі «Юність», яка належала молодому даруванню – тодішньому меру міста Вінниці Володимиру Гройсману й була оформлена на його батька у Вінницькій філії ПАТ «Кредитпромбанк», був виданий кредит 10 800 000 доларів США на будівництво торгового комплексу «Магігранд». Кредити повинні були бути погашені за два роки, але більша частина виділених грошей переведена у готівку й розкрадена через конвертаційні центри. Худо-бідно торговий центр «Магігранд» був добудований. Та, щоб не віддавати борг, шахраями батьком і сином була розроблена злочинна схема – вивести, легалізувати злочинно здобуте майно через процедуру банкрутства ПП «Юність». За це рішення суддям було передано 50 000 доларів і виділені земельні ділянки. Та «пустощі» Гройсманів не залишилися непоміченими прокуратурою Печерського району міста Києва, яка порушила кримінальну справу за фактом шахрайства в особливо великих розмірах. І тут тато дістав долари і поїхав до столиці. У результаті у липні 2010 році вказану кримінальну справу було закрито.

– З таким «талантом» і товщиною гаманця не дивно, чому представник постмайданівської «нової» влади Володимир Гройсман любить годинники швейцарського виробництва, особливо фірми «Парміджані» (схожі марки коштують від 6 до 15 тис. євро. Але з наворотами, як у Гройсмана – в десятки разів більше). Гройсману подобається відпочивати на гірськолижних курортах Польщі, Словаччини, Австрії. Влітку їздить до Туреччини. Саме в Європі перебував Гройсман під час Євромайдану, коли розганяли студентів у Києві…

– Стрімке кар’єрне зростання – живий приклад повторення помилок «папєрєдніков», що формували владу не за принципом професіоналізму і порядності, а на підставі віри в особисту відданість Батюшці-царю. До речі, кілька років тому глибоке журналістське розслідування із більшості вищенаведених фактів провів Мустафа Найєм – відомий український журналіст та блогер (який був одним з перших, хто 21 листопада закликав українців вийти на Майдан Незалежності, що дало старт Євромайдану). У своїй статті Мустафа так міркував щодо злодіянь вінницького мера: «А я все думаю, що не так з Україною? Виявляється, у неї така жирна злодійкувата совість!»
Нині ж Мустафа Найєм пліч-о-пліч іде на парламентські вибори із Володимиром Гройсманом в одній партії! Є над чим замислитися.