"браце украiнец не марнуй дарма час на маскаля... ён як малпа усяроуна нiчога не зразумее. Для маскаля iх имперская iдэя праглынула усё чалавечае, як цемны бок сiлы у фильме "зорныя войны"... лепей адчуваць сябе русiнам ды ганарыцца гэтым так, як я ганаруся, што я беларус -лiцьвин... маскале кацап, як малпа - толькi мову сiлы ды тумака добрага разумее..."
Затверджую:
Прокурор Івано-Франківської області
Державний радник юстиції 3 класу
Підпис
М.І. Андріуца
27 червня 1994р.
Висновок
По архівній кримінальній
Справі №9098 на Ремболовича І.С.
Вироком військового трибуналу Прикарпатського військового округу від 17 травня 1950 року
Ремболович Іван Семенович, 1897 р.н. ,
Уродженець м. Городня Городянського району Чернігівської області, житель с.Космач Косовського району Івано-Франківської області, нелегал, гр. СРСР (який ще громадянин?)
Був засуджений за ст. ст. 54-1а та 54-ІІ КК УРСР до ВМП – розстрілу з конфіскацію майна. /а.с. 163-165/.
Ухваленою військової колегії верховного суду СРСР від 2 червня 1950 року вироку залишено без змін, а каскаргу засудженого без задоволення. /а.с.175/.
Вирок виконано 8 вересня 1950 року. /а.с.177/.
Ремболович був визнаний винним в тому, що після Жовтневої революції став на шлях збройної боротьби проти Радянської влади.
З цією метою в 1918-1920 роках служив в армії гетьмана Скоропадського, а потім в петлюрівській, боровся проти Червоної Армії.
Після розгрому цих формувань емігрував на територію Польщі, де вступив до контреволюційного збройного формування Тютюника в складі якого в 1921 р. брав участь у вторгнені на територію УРСР, участь в боях за м. Коростень. Після поранення знову емігрував до Польщі, де до 1939 року являвся членом т.з. «Українського комітету».
В 1943 році на території бувшої Станіславської області вступив до дивізії СС «Галичина». Після закінчення саперної школи одержав звання «гауптштурмфюрера», командував ротою та батальйоном, брав участь в боях проти Радянської Армії. В липні 1944 року під м. Броди був поранений, після чого перейшов на нелегальне становище, підтримував активний зв'язок з керівниками оунівського підпілля.
На попередньому слідстві та судовому засіданні Ремболович визнав себе винним в пред’явленому обвинуваченні, дав детальні, послідовні пояснення.
Його вина також доведена показаннями свідків Левицького В.В, / а.с. 98-102, 105-109, Гоясмюк М.Ф. / а.с. 118-124/ та речовими доказами – антирадянською збіркою «Базар», де були вміщені спогади Ремболовича про його боротьбу проти Радянської влади в час громадянської війни.
З урахуванням викладеного, відповідно до ст..2 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», -
ВВАЖАЮ:
Ремболович іван Семенович засуджений обґрунтовано (?) і не підлягає реабілітації. (?)
Начальник відділу
Старший радник юстиції О.В. Мястковський
27 червня 1994 р.
Виконавець: Б.М. Городько
Довідка: справа переглядалася в порядку виконання згаданого закону.
