Антиєвропейська агітація

Мед. Візантійські історики свідчили, що наші давні предки відзначалися наполегливістю, згуртованістю, почуттям солідарності, товариської взаємодопомоги. Вони над усе цінували свободу і нікому не давали змогти нав’язувати рабство, підкорити себе духовно. Любов до свободи їх змушувала бути терпимими, поважати почуття людської гідності навіть у рабів. Відомо, що кожний племінний союз, який входив до складу Київської Русі, мав своїх богів, свої особливості в традиціях та вірі. Ці відмінності поважалися, не було нетерпимості в традиціях та вірі. Ці відмінності поважалися, не було нетерпимості, зверхності у ставленні до богів інших племен, які входили до союзу. В дохристиянські часи в Київській Русі ставлення до іновірців було мірою доброзичливим, толерантним. Свідченням цього є факт діяльності громад християн на теренах Київської Русі ще далеко до офіційного прийняття християнства.
Торговельні та інші зв’язки з народами-сусідами давали змогу нашим предкам ознайомитися з різними віруваннями, що також сприяло формуванню віротерпимості. З прийняттям християнства наші пращури не сприймали візантійської ортодоксії, вони, як зауважував М. Грушевський, «зісталися на завсігди» при певній духовній і релігійній свободі в поглядах на віру і мораль. Не сприйняло «українське населення» і проповіді грецьких місіонерів про релігійну винятковість християн, а також ту атмосферу непримиримості й нетолерантності, яка їх супроводжувала.
Феодосій Грек (грецький місонер), який жив і працював у Києві в 12 столітті, дорікає киянам за те, що «вони з похвалами відзиваються про інші конфесії, ігнорують конфесійні ріжниці та позволяють собі такі вислови, що «і сю віру і ту Бог дав». Феодосій Печерський, як ревнитель православної віри, в своєму посланні-зверненні до князя Київського писав: «Ти, чадо безупинно хвали свою віру…, одначе, будь милостив не тільки до своїх християн, але і чужих…, буде це єретик чи латинянин, всякого помилуй і вирятуй з біди…». Ці приклади також можна вважати, що наші пращури усвідомлювали і шанували принцип віротерпимості.
Загальна атмосфера толерантності, віротерпимості, яка мала місце в Київській Русі, була не лише передумовою вільного розвою на її теринах релігійного розмаїття, а й сама віротерпимість, як соціально-психологічний феномен, живилася, закріплювалася множинністю співіснуючих релігійних напрямків.
Дух релігійної нетерпимості, навіть при переході українського православ’я під юрисдикцію Московської патріархії, був дуже слабо виражений в Україні. Адже саме тут знаходили притулок старообрядці, прихильники раціоналістичних і містичних сект, які зросли на ґрунті російського православ’я , представники єретичних рухів, вигнанці за віру. Саме в Україні започаткували свої общини протестантські віросповідання. У посланні константинопольського Патріарха Іосафа митрополиту Макарію (1564р.) зазначалося, що «люторстке вчення» розбестило Малу Русію.»

Дьоготь. «Український корабель, як слушно зауважив М. Грушевський, - плив повними вітрилами під вітром Реформації». На протестантський фермент впливів на православних віруючих в Україні звернув увагу відомий український філософ, дослідник проблем віротерпимості, свободи совісті М. Драгоманов. Українські релігієзнавці, зокрема М. Грушевський, зазначили, що саме Реформація запліднила українське духовне життя ідеями віротерпимості, свободи релігійної совісті.

Гуманістичні ідеї мислителів Західної Європи істотно вплинули на формування та поширення ідеї релігійної терпимості, свободи релігії, свободи совісті на терені України. Як справедливо зауважив В.В. Вернадський, «національна самосвідомість українців розвивалася на ґрунті етнографічних особливостей психіки, культурних тяготіть і нашарувань, що пов’язуються Україну із Західною Європою, та історично зумовленого ладу народного життя, перейнятого духом демократизму».

Аналіз!

1) Зверніть увагу на виділення у пункті мед. Це часовий відрізок, візьмемо 5 - 16 століття. 
2) На території України не було рабовласницького ладу.
3) Середньовіччя охоплює початок 5 кінець 16 століття.
4) Інквізиція 1229 - 18 століття період просвітництва. 
5) Реформація - 16 століття. 
6) Все те, що описано в першому розділі було задовго до Реформаці в Європії і навіть після неї.
7) Як могла вплинути немита Європа на Україну, яка під час інквізиції за словами Вольтера
знищила третину свого населення. Де тут вплив добра і світла? І де і в чому є тут заслуга реформації? Вплив Реформації на Україну http://uk.wikipedia.org/wiki/Реформація
8) Це називається "європоцентризм",коли все європейське ставиться в центр, а все інше
вважається неповноцінним, неправильним, похідним.  А у наших псевдомужів це почуття 
меншовартості, яке пони поширюють на весь народ. 
9) Саме після й-ї реформацію, коли Ватикан втратив частину впливу в Європі у вигляді протестанства вирішив поповнити втрати за рахунок православних України і Білорусії. Руками Ватикану стала католицька Польща. А потім була Визвольна війна України і ріки крові двох словянських народів. 
Упала Польща, і нас привалила і все загребли москалі. 

За Україну без Європи, Москви і Ізраєлю!!!