Про співтовариство

Сообщество для тех талантищ, которых посещают эти... порой наивные, порой глупые, порой пустые, но порой интересные, порой захватывающие, порой полезные, порой возбуждающие (возбуждающие разум), порой оригинальные, порой безумно красивые, порой печальные, смешные и т.д. мысли... Давайте в этом сообществе разместим свои размышлизмы и будем размышлять.. :)))))))))))))

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Авторские РАЗМЫШЛИЗМЫ

Про родственную душу...

У каждого из нас есть родственная душа... если хотите банальней - вторая половинка. Этот человек гармонично дополняет нас. Если ты взрывной, то она будет твоим катализатором. Если ты тихоня, то она станет заводилой. И наоборот.

С такими людьми очень легко, но в то же время бывает и сложно. противоречивое чувство... Но когда ты смотришь такому человеку в глаза, то все сомнения отступают...во всем...

Такой человек может быть за тридевять земель, а может быть и за стеной вашей квартиры. вы можете до определенного момента не знать, кто он\она...а может он\она уже который год идет рядом с вами, рука об руку...

Когда-то наступит момент, и мы все найдем ту самую\того единственного... я в это верю... всё что нужно, это просто быть открытыми для этого человека...

Мы разучились ценить и уважать зрелость и старость

Всем доброй ночи!!! 
Недельки 2 назад  обсуждали с подругой ее личную жизнь, вернее почему попадаются Те да не Те , почему люди изменяют друг другу ... в общем всякая сопливо-философская тема. Так вот на днях  прочитав ко всему прочему заметку о том " Кому нужны тётки за 30? " я пришла к окончательному выводу , а именно МЫ РАЗУЧИЛИСЬ ЦЕНИТЬ И УВАЖАТЬ ЗРЕЛОСТЬ И СТАРОСТЬ. Если зрелость еще как -то барахтается на плаву , то старость окончательно втоптали в Землю.     90 % людей ( это слегка приблизительная цифра ,основанная на опросе моих знакомых) НЕНАВИДЯТ старость ! В наше время стало позорным быть старым , быть пенсионером , быть ветераном ВОВ... 
        Кому они нужны старики ..????? Мы считаем ,что старость это противно , не достаточно красивое тело, морщины ну и т.п.  Люди опомнитесь , ведь это лишь тело ... Многие старики чувствуют себя как и 20 и 30 и 40 лет назад , это те же люди , только мудрее, опытнее, спокойнее... Да не спорю есть некоторые минусы заложенные природой (сбои в организме, болезни), но этому подвержены все!!!!!!!!!! почему мы относимся к старым людям как отбросам : Фу от них воняет , они жуткие ... Да это ваши взгляды на себя в будущем жуткие .. Все ж потом будут обижаться , что их  называют обидным словом ,не уважают, пинают.  Почему мы боимся постареть? потому что считаем ,что старые никому не нужны. А почему не нужны? Потому что наши взгляды узки и черствы! 
     Когда мы научимся уважать,ценить , оберегать и находить плюсы в старости , тогда мы будем поистине счастливы, т.к. будем любить самих себя не за внешность, а за сущность!
Спасибо за внимание. 
Ваша Nevermind 

Сезонное настроение....

  • 26.09.11, 22:22
Дождь, там за окном, третий день дождь....... Если верить синоптикам, это ураган - тёзка разгулялся на всю Атлантику, заштормил побережье Америки, ещё больше набрался сил, до 4 степени, задел хвостом английские острова и эти штормовые волны накрыли всё небо, тяжелым непроницаемым панцирем. Мне кажется, если набрать той воды в ладони, она будет с морским вкусом. 
Прическа не выдерживает этой атмосферы, волосы ложатся волнами, хотя должны быть прямыми, мне и от природы волны на голове прописаны по жизни, всегда мечтаю их видеть в другом "свете" и кажется помочь смогут только "горячие ножницы". Парикмахер их включила и стала незаметно колдовать над моей головой. Флюиды от них такие, что спать невозможно хочется, а спать нельзя, ещё первая тренировка по расписанию, на вечер. Мысли переключились незаметно на новую волну, грядущему високосному году. Следующий год обещает быть длинным, бесконечно длинным. Что значит это лишний день в предстоящей жизни? Можно вернуть прошлый день и всё в нём изменить, ведь знаешь, что менять? Можно продлить другой, который был невозможно приятным, счастливый  и не захотеть, чтобы он закончился? И далее по тексту..... Кажется ножницы эти были волшебные или мастер-класс, но прическа получилась идеально. Пора в дождь, вечер и что-то новое, туда, не загадывая заранее, чтобы было полной неожиданностью........

Жирний хом’як Жорік!

Я зрозумів, що мій найкращий друг – це жирний хом’як Жорік!

Ця тварюка ніколи не видасть твоїх секретів. Він не задовбує тупими проханнями. Не позичає грошей. Не випиває твоє пиво. Не зустрічається з твоїми дівчатами. Не роздовбує твоєї машини. І не просить останньої сигарети.

Хом’як це ідеальний друг. Все що йому треба – це свіжа преса і сухий корм, ну бажано б було і водички налити.

Йому можна «їздити по вухам» скільки завгодно!

Плюс він досить таки універсальний.

Може допомогти навчитися грі у СОКС. Ним можна заткнути дірку в стіні. Можна налякати сестру , кинувши хом’яка в тарілку з кашею. А інколи можна після розгромної вечірки у тебе вдома, звернути все на нього!

І батьки покарають не тебе а Жоріка…я надіюся…prostite

ura ura ura

 

Не треба чекати завтрішньго дня! (Епіграма)

  • 04.04.11, 19:47

Усе життя ти працював,

Книжки читав та заробляв.

Усе життя провів в коробці,

Замурував себе у ній.

Ти думав, що іще от трошки,

І все, почнеш на повну жить.

Ти думав, що наступить завтра

Та принесе з собою світло…

І врешті завтра наступило.

А ти вже спиш-холодний, мертвий…

Думи про життя

"Все буде добре" - саме ці слова кажуть, коли хочуть заспокоїти. А чи буде? Цьго не знає ніхто. Але точно якось буде.     "І це пройде" - саме ці слова мудрого Соломона будуть більш точні. Кожна наша дія є поворотом власної долі. З будь-якої точки нашого буття розбігається ціле віяло (веер) шляхів вибору. Прям як у Макаревича "Перекресток семи дорог". Вибирати треба одну і прямо зараз. Всі решта - це те що з тобою могло відбутися, але вже ніколи не відбудеться ("Власть Несбывшегося" Макс Фрай). Здається у цій книзі згадується бібліотека ненаписаних книжок. А скільки у цій "бібліотеці" незроблених відкриттів, несказаних слів, нездійснених зустрічей, пропущених поцілунків і ненароджених дітей?
Можливо ця "Власть" і є основою "кризи середнього віку", коли цього "несбывшегося" накоплюється критична маса? Чогось згадав одне з перших телешоу "Зигзаг удачі", коли один з учасників у студії штовхав вагонетку по стрілкам, але бачив лише кілька сантиметрів перед собою, а інший,бачив всю студію по телевізору і по телефону керував. При досягненні певної мети обидва отримували винагороду. Іноді хотілося б щоб хтось підказав вірний шлях… Але чи буде це тоді твоє повноцінне життя з лише тобою досягнутими радостями і перемогами, лише тобою зробленими помилками і твоїми розчаруваннями?question
 Єдине, що засмучує у цій ситуації, безліч невикористаних варіантів...unsmile

Думи про брехню

Брехня вже стала настільки звичною формою життя, що на людину, яка намагається говорити чи знати правду дивляться як на невиліковно божевільну. bazar  Складається стійке враження, що людина навчилася говорити лише з одною метою - брехати іншим, а зараз вже все частіше і самій собі. Відшліфовуємо мистецтво брехні на найближчих людях. Батьки брешуть дітям, чоловік - дружині, підлеглий - начальнику, влада - народу. І це не говорячи про масмедія. zombobox
Правду говорити не приємно, не вигідно... Говорячи правду, ми боїмося бути не зрозумілими, бути відкритими та вразливими або боїмося образити близьких людей. Також за допомогою брехні намагаємося підняти свій рейтинг, виглядати краще ніж є...
А скільки разів ми не знаходили слова, щоб висловити своє почуття? nevizhu Мабуть тому, що з самого початку мова не задумувалася творцем, як інструмент передачі відчуттів та почуттів... Може це якийсь додатковий канал передачі, а основний ми втратили в процесі гонитви за багатством money , владою та розкішю car ? Втратили ми не тільки канал правди, але і саму потребу говорити і чути правду.  І тепер її ніхто ніколи не дізнається... Шкода? question  Судити вам нам!

Украина независимая!

  • 16.03.11, 14:33
Украина независимое от собственных граждан государство.

Реалії ранкових поїздок, або фейлетон про наші «траліки»

Я давно помітив, що найкращим проведенням вільного часу є поїздки у державному транспорті.smile

Якщо зранку вам вдалося потрапити у тролейбус, то знайте, що ви вже щасливчик. У наших тролейбусах вас ніколи не образять. Тут усі як одна щаслива родина.bazar

 Якщо хтось штовхнув вас, або наступив на ногу, то він обов’язково перепросить.lol  А якщо ви помітили, що у вас зникли гаманець або телефон, не поспішайте панікувати, просто хтось з ваших нових друзів позичив їх на якийсь час.beat

 Зачасту стосунки у цій родині настільки тісні, що можна з заплющеними очима вгадати хто треться біля вас, чоловік чи жінка.tits

 Взимку будьте вдячні сусідові, що дихав усю дорогу вам у вухо. Знайте, він робив усе щоб ви їх не відморозили у нашому суворому кліматі.snegurka

 Найбільше задоволення і користі ви отримаєте,  у наших тролейбусах якщо постоїте годинки 1.5 в заторі.

Забудьте про вашу роботу ,чи інші нагальні справи, ви тут надовго. Але це не погано. Поїздивши так певний час, ви зможете отримати непогану освіту, і навіть згодом написати докторську роботу з тем: "Життя в СРСР", "Пенсійні проблеми сучасності з поглядом у минуле" і "Гречка по 18, а колись була по 6".

А якщо ви випадково сіли на вільне місце то з вірогідністю у 99.9% ви почуєте лекцію з культури сучасної молоді з припущенням вашої майбутньої долі у канаві.burumburum

 Будьте обережні з кондукторами! Це люди зовсім інші за поглядами та звичаями. Намагайтеся вести розмову з ними спокійно, не підвищуйте голосу. Якщо у вас немає квиточка, то запевніть кондуктора, що ви користуєтеся проїзним, і спробуйте  перевести розмову на іншу тему. Є безпрограшні варіанти, наприклад: почніть сильно критикувати владу і згадайте про низьку заробітню платню. Цим ви виграєте трохи часу.smile

Але якщо вас все ж  випхали з "траліка" , то не засмучуйтесь. Завтра буде те саме, нічого ви не втратили. Вдихніть по глибше чистого повітря автостради та вирушайте на роботу пішки, скоріше буде!ura

 

Пульс неіснуючого міста©

Кожен день починається з ритуалу: розплющив очі, встав, умився, зварив каву, глянув на годинник, одягся, пішов на роботу. Кожного дня їжджу одним і тим самим маршрутом…

Я починаю помічати як з життя повільно зникають фарби, все перетворюється у сіру буденність…

Одні і ті самі люди, одна і та сама їжа, одяг, робота…одне і те саме місто. Дивно, як я в ньому ще задихнувся…

Це місто руйнує людей, руйнує їх з середини, знищує їх особистість…перетворює їх на ходячі трупи…

Воно знищує блиск в очах, що колись робив їх справжніми, знищує вогонь, який не давав їм застигнути у пітьмі. Це місто знищує наші мрії.

Воно сповнено гріхом…на кожному кроці обман, на кожному обличчі злість, у кожній кімнаті розпуста а тіні цього міста окутують тебе страхом та стражданнями.

У нас є тільки одна ціль — вижити!

Кожен день я проходжу одне і те саме місце: покинуту занедбану дитячу площадку, і завжди проводжу рукою у повітрі немов торкаюся стіни. Я розумію, що цей сірий світ у якому я зараз перебуваю, це ілюзія, яку не можна знищити…

Торкаючись рукою до цієї невидимої стіни я відчуваю пульс неіснуючого міста, який я сам заховав від себе за сірою буденність життя… Цей світ у минулому, ми свідомо його покинули…і вже ніякої можливості туди повернутися. Ми усіма силами намагалися відректися від нього, і у нас це вийшло…  Ми втекли з відти і тепер його немає… Його більше не існує. Це неіснуюче місто, яке давало нам все: веселощі, радість, любов…справжніх друзів, справжні почуття, а ми…а ми зреклися його.                                                                            Кожен день я ось так стою і проводжу рукою по невидимому бар’єру… і якби були якісь почуття то я б заплакав…

Вибач мене…вибач, що зрадив тебе…моє місто, місто дитинства…