хочу сюда!
 

Ксения

37 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 38-45 лет

Пульс неіснуючого міста©

Кожен день починається з ритуалу: розплющив очі, встав, умився, зварив каву, глянув на годинник, одягся, пішов на роботу. Кожного дня їжджу одним і тим самим маршрутом…

Я починаю помічати як з життя повільно зникають фарби, все перетворюється у сіру буденність…

Одні і ті самі люди, одна і та сама їжа, одяг, робота…одне і те саме місто. Дивно, як я в ньому ще задихнувся…

Це місто руйнує людей, руйнує їх з середини, знищує їх особистість…перетворює їх на ходячі трупи…

Воно знищує блиск в очах, що колись робив їх справжніми, знищує вогонь, який не давав їм застигнути у пітьмі. Це місто знищує наші мрії.

Воно сповнено гріхом…на кожному кроці обман, на кожному обличчі злість, у кожній кімнаті розпуста а тіні цього міста окутують тебе страхом та стражданнями.

У нас є тільки одна ціль — вижити!

Кожен день я проходжу одне і те саме місце: покинуту занедбану дитячу площадку, і завжди проводжу рукою у повітрі немов торкаюся стіни. Я розумію, що цей сірий світ у якому я зараз перебуваю, це ілюзія, яку не можна знищити…

Торкаючись рукою до цієї невидимої стіни я відчуваю пульс неіснуючого міста, який я сам заховав від себе за сірою буденність життя… Цей світ у минулому, ми свідомо його покинули…і вже ніякої можливості туди повернутися. Ми усіма силами намагалися відректися від нього, і у нас це вийшло…  Ми втекли з відти і тепер його немає… Його більше не існує. Це неіснуюче місто, яке давало нам все: веселощі, радість, любов…справжніх друзів, справжні почуття, а ми…а ми зреклися його.                                                                            Кожен день я ось так стою і проводжу рукою по невидимому бар’єру… і якби були якісь почуття то я б заплакав…

Вибач мене…вибач, що зрадив тебе…моє місто, місто дитинства…

4

Комментарии

110.01.11, 15:03

    212.01.11, 13:02

    Если этого города больше нет - мы построим его заново! Мы его вернем! !!

      325.01.11, 21:03

      Cтосовно першої частини блогу: Саме такого майбутнього я і боюсь! Я не хочу щоб в мене було однотонне життя! Я хочу пригод і різномаїття!

        41.02.11, 19:40Ответ на 3 от Воїн світла

        а всі цього хочуть...
        як думаєш, що нас стримує?

          51.02.11, 19:41Ответ на 2 от elinos

          оптиміст

            61.02.11, 21:01Ответ на 5 от no Superman

            просто надоело отступать! когда терять больше нечего, настает время находить.

              72.02.11, 12:18Ответ на 4 от no Superman

              На цю тему можна цілий блог написати Та є дуже багато чинників!

                830.03.11, 20:59


                Десь так...