УКРАЇНА І РОСІЯ НАЛЕЖАТЬ ДО ТИХ НЕБАГАТЬОХ КРАЇН СВІТУ, ДЕ ПОДІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ АКТУАЛЬНИМИ І ПО СЬОГОДНІ, ДЕ ВІДМІЧАЄТЬСЯ І ПОЧАТОК, І КІНЕЦЬ ЦІЄЇ ВІЙНИ, РІЧНИЦІ ВИДАТНИХ БИТВ, ДНІ ЗВІЛЬНЕННЯ ТИХ ЧИ ІНШИХ МІСТ, ДЕ АКТИВНО ПІДТРИМУЮТЬСЯ У ГРОМАДСЬКІЙ ДУМЦІ СТЕРЕОТИПИ РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ, ХОЧА ВЖЕ ВИРОСЛО ПОКОЛІННЯ ЛЮДЕЙ, НАРОДЖЕНИХ ПІСЛЯ НИХ. ОДНИМ З ТАКИХ СТЕРЕОТИПІВ Є ТЕЗА ПРО ТЕ, ЩО РАДЯНСЬКИЙ НАРОД ВИГРАВ ЦЮ ВІЙНУ ЗАВДЯКИ БЕЗПРЕЦЕДЕНТНІЙ ЗГУРТОВАНОСТІ НАВКОЛО КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ І ЇЇ ВОЖДЯ В ІМ’Я ПЕРЕМОГИ. ПРИ ЦЬОМУ ІНКОЛИ ЗГАДУЮТЬ І КУПКУ ЗАПРОДАНЦІВ, ЩО ПЕРЕЙШЛИ ПІД ЧАС ВІЙНИ НА БІК НІМЦІВ. ДО ЇХ ЧИСЛА, НАЙЧАСТІШЕ, ЗАРАХОВУЮТЬ УКРАЇНЦІВ, КРИМСЬКИХ ТАТАР І ДЕЯКІ НАРОДИ КАВКАЗУ. ЯК ВСЕ ЦЕ БУЛО НАСПРАВДІ? ІСТОРИЧНА НАУКА ВЖЕ МАЄ ВІДПОВІДЬ НА ЦЕ ПИТАННЯ. ОДНАК ЦЯ НАУКОВА ВІДПОВІДЬ ЩЕ ТАК І НЕ СТАЛА ЧАСТИНОЮ СВІТОГЛЯДУ БІЛЬШОСТІ ГРОМАДЯН ВСІХ КРАЇН КОЛИШНЬОГО РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ. ОТЖЕ, ПЕРЕЙДЕМО ДО ЦІЄЇ ВІДПОВІДІ.
У часи другої світової війни з 73 млн. мешканців СРСР, що опинились під німецькою окупацією,
українці склали 30 млн. осіб, росіяни – 20 млн. осіб, естонці, латиші і литовці – 5 млн. осіб,
поляки – 1.5 млн. осіб, молдавани і румуни – 3 млн. осіб., євреї – 2 млн. осіб, ... .
З українців було сформовано у складі німецької армії:
- дивізій - 1 з приблизно 40 – 2.5%;
- бригад - 3 з приблизно 60 – 5%;
- полків – 20 з приблизно 250 – 8%;
- батальйонів – 120 з приблизно 100 – 11%.
Точну кількість формувань важко навести, оскільки формування гинули і переформовувались.
Відповідно до Ялтинської угоди 1943 року, громадянство воюючих країн визначалось по стану на
початок 2-ої світової війни, тобто на 01.09.1939 року. Таким чином, мешканці Литви, Латвії, Естонії,
Західної Білорусії і Західної України громадянами СРСР не вважались і їх перебування у складі
німецької армії, відповідно до цієї угоди, не розглядалось як зрада. Зазначимо, що єдина українська
дивізія у складі німецької армії була сформована з мешканці Західної України. На запитання,
чому такий малий відсоток українців, здавалося б, попри всі криваві репресії радянської влади в
Україні в передвоєнні роки, воювали на боці німців, у мене немає простої відповіді.
Загалом у німецький полон потрапило 5.74 млн. громадян СРСР. У полоні у 1941 році опинився
практично весь кадрової склад радянської армії, з яким вона починала цю війну. 318 тисяч військовослужбовців у 1941 році були відпущені з полону за місцем проживання під підписку про невиїзд.
З них 41 тисяча – це німці, прибалти, білоруси, 277761 – українці. У 1942-1944 роках звільнено з
полону 505 тисяч осіб але тепер вже у зв’язку з їх переходом на німецьку військову службу. Серед
них 160-170 тисяч представників народів Кавказу, Поволжя і Середньої Азії, 60-70 тисяч українців і
260 – 280 тисяч росіян включно з козаками. Для порівняння. З 232000 полонених англійців, ірландців, американців, канадців, ново-зеландців перейшли на німецьку службу 300 осів (250 фольксдойче,
35 ірландців і 15 англосаксів). У часи першої світової війни з 4 млн. військовополонених російської
армії на німецьку службу перейшли лише декілька тисяч осіб. В німецькій армії служили близько 200 російських генералів: 50 – колишні радянські громадяни, 150 – російські еміграти. Служили також
5 українських генералів з емігрантів, 1 білоруський, 1 естонський, 3 латишські, 1 армянський,
1 грузинський, 2 генерали – вихідці з Північного Кавказу.
Під час війни до складу німецької протиповітряної оброни були мобілізовані приблизно 35 тисяч
юнаків і дівчат віком 14 – 17 років на термін 2 роки з наступним їх переведенням у частини СС.
З них: 14 тисяч росіян, 10 тисяч українців, 3200 білорусів.
В Рейхскомісаріатах “Москва” і “Кавказ” були в порядку експерименту створені самоврядні
автономні території. Це Лепельський округ Брянської області: 8 районів – 518 тисяч
мешканців і показовий Уманський відділ Кубанського казачого війська: 6 районів – 160 тисяч
мешканців. Вони були прообразом майбутніх маріонеткових держав “Московія” і “Казакія”.
Казаків у ті часи німці вважались зрусифікованими нащадками ост готів-арійців. На території
Лепельського округу була створена Російська визвольна народна армія у складі 1 бригади, 5 полків,
18 батальйонів. Разом з 8 районними управами міліції вона налічувала біля 20 тисяч осіб. На
території Уманського відділу було створене казаче ополчення у 3300 осіб. В Україні було створено
442 єврейських гетто. В них діяла Єврейська допоміжна служба правопорядку. Найчисельнішою
вона була у Львові – 750 осіб. Українська поліція Львову налічувала 425 осіб. Взагалі, у Західній
Україні Українська допоміжна поліція 1941 році налічувала 6 тисяч осіб. Після переходу
української поліції у 1943 році в УПА (Українська повстанська армія) німці призвали на службу
16 тисяч осіб з членів колишньої польської поліції.
Німецьке військове керівництво, по можливості, приховувало від Гітлера і керівництва партії
масштаби використання ненімецьких національних формувань. Діяла заборона Гітлера на
формування східних військових частин більших за батальйон. Німці вдавались до заміни
німецького персоналу східними добровольцями без зміни статусу і назви військових частин.
Це дало можливість забезпечити особовим складом батальйони охорони концтаборів, артилерію
берегової охорони, частини протиповітряних сил, важку артилерію, де на 1 німця припадало 4-5
східних солдат.
З 06.10.1941 року німецьке командування дозволило набір в німецькі частини “Добровільних
помічників” (ХІВІ) з числа місцевих мешканців. Кращі ХІВІ за 2-4 місяці підписували контракт
добровольців і переводились у бойові військові частини. В ХІВІ німецьких частин Вермахту
дозволялось брати лише росіян і українців за виключенням бандерівців, членів ВКП(б) і
злочинців. Максимальна чисельність ХІВІ становила 800-900 тисяч осіб. За національним
складом, за російським джерелами, 72% становили росіяни і 28% українці. 6-а армія
Вермахту, що наступала на Сталінград, мала у своєму складі 51 тисячу ХІВІ з 200 тисяч солдат.
11-а армія, що воювала в Криму, мала у своєму складі 47 тисяч ХІВІ з 130 тисяч солдат.
Значним за кількістю учасників формуванням була місцева поліція і сили самооборони. У 1943 році
ці сили налічували 238 тисяч осіб. Сюди слід додати і сотні тисяч громадян Радянського Союзу,
що працювали на різних посадах у німецькій окупаційній адміністрації.
В якості першого висновку зазначу, що на жодному театрі військових дій у 20 сторіччі не було
прикладів такої масової співпраці з окупантами як на території колишнього Радянського Союзу під
час Другої світової війни. Головна причина, з моєї точки зору, може бути лише одна – антисоціальна,
антинаціональна, антилюдська внутрішня політика більшовицького керівництва Радянського Союзу.
Немає простого пояснення, чому відносно малий відсоток українців співпрацював з німцями.
Це – другий висновок.
На завершення, наведу список більшості військових формувань дивізійного рівня, утворених
з представників народів, що проживали на теренах колишнього Радянського Союзу.
Українські дивізії:
1.14-а Гренадерська дивізія військ СС “Галичина” ФХА – СС.
Білоруські дивізії:
1.30-а Гренадерська дивізія військ СС “Рутенія” ФХА – СС.
Російські дивізії СС:
1.29-а Гренадерська дивізія військ СС “РОНА”;
2.30-а Гренадерська дивізія війсь СС ФХА-СС;
3.1-а Донська казача кавалерійська дивізія;
4.2-а Кавказська кавалерійська дивізія;
5.3-а Пластунська казача дивізія;
6.1-а Казача російська кавалерійська дивізія військ СС ФХА_СС;
7.1-а Донська казача піша дивізія Казачого корпусу;
8.2-а Кавказька казача піша дивізія Казачого корпусу.
Російські дивізії Вермахту:
9.Російська піхотна дивізія “Фон Штумпфельд”;
10.Збірна казача кавалерійська охоронна дивізія польової поліції “Фон Шуленберг”;
11.136-а Східна дивізія особливого призначення;
12.140-а Дивізія особливого призначення Вермахту (німецько-російська);
13.442-а Дивізія особливого призначення Тилового району групи армій “Центр” Вермахту;
14.210-а Стаціонарна піхотна дивізія особливого призначення берегової охорони;
15.454-а Охоронна дивізія групи армій “А”;
16.201-а Охоронна дивізія групи армій “Центр”;
17.1-а Дивізія РВА КОНР (600-а танково-гренадерська дивізія Вермахту);
18.2-а Дивізія РВА КОНР (650-а танково-гренадерська дивізія Вермахту);
19.3-а Дивізія РВА КОНР (700-а танково-гренадерська дивізія Вермахту);
20.4-а Дивізія РВА КОНР;
21.353-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
22.134-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
23.71-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
24.76-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
25.297-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
26.Особлива дивізія “Росія” (сформована з колишніх білогвардійців і емігрантів):
27.1-а Російська національна дивізія.
Прибалтійські дивізії:
1.15-а Добровольча дивізія 6 польового корпусу військ СС (латишська);
2.19-а Добровольча дивізія 6 польового корпусу військ СС (латишська);
3.Латишська дивізійна бойова група “Єкельн”;
4.Латишська дивізійна бойова група “Бах-Зелевські”;
5.20-а Добровольча дивізій військ СС (естонська);
6.300-а естонська дивізій особливого призначення.
Кавказсько-мусульманські дивізії:
1.219-а піхотна дивізія (кавказсько-німецька);
2.162-а Тюркська піхотна дивізія;
3.242-а Стаціонарна піхотна дивізія (німці, кавказці, росіяни).
4.81-а Східна кадрова дивізія Вермахту;
5.709-а Піхотна дивізія (німці, росіяни, грузини);
Детальнішу інформацію за темою статті можна знайти, наприклад, у довіднику: Вадим
Махно “Справочник. Полный перечень объединений и соединений 3-го Рейха из граждан
СССР и эмигрантов, а также жителей Прибалтики, Западной Белоруссии и Украины”, 2010 рік,
156 с.
