Співтовариство СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Вид:: короткий; повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Якось так…

21.05.14, 21:01

Мої недруги й друзі, не кляніть, не повчайте,
Мою совість занедбану, прошу, не руште*)…
Я в святі не просився… Здивував – вибачайте:
Та вже місце у Пеклі придивився на руштах**).

Жив, як міг в цьому світі – не вбивав, не калічив;
З праці рук харчувався, старався не красти.
І у церкві старанно я запалював свічі,
Ніби дійсно до Раю намагався попасти.

Гарна казка для бідних… А мій Рай – біля мене,
Коли серце співає і проситься в танець;
Моє «вільне падіння» незбагненно-шалене,
Мої сині озерця і на щічках рум’янець…

Я горітиму мабуть… Хто підтвердити зможе?
Тільки це буде після,… коли очі погаснуть.
Але, поки заклично світить Місяць на ложе,
Я від уст не відмовлюсь – тих, що звабою пахнуть…

*) не руште (діал.) – не рухайте, не чіпайте

**) на руштах – рушти (діал.) – колосники - Чавунні бруски, з яких складається решітка в топках для проходження повітря під паливо і виходу золи з топки.

Коментарі: 0

Олекса Бригас

Безвихідь

06.05.14, 01:25

Ти Його ніколи не залишиш
Попри всі запевнення в коханні…
Я Її ніколи не залишу –
Ні до чого пристрасні зітхання…

Кожен з нас, створивши Галатею,
Так і буде вік її кохати.
… Тішитись далекою Зорею,
Та її не зможе з Неба зняти.

Будем пильно придивлятись в очі
Крізь стіну екрану, що між нами,
Свій «Джек-пот» зриваючи щоночі,

Йтимем паралельними світами…

Коментарі: 1

Олекса Бригас

Незгасима свічка

26.04.14, 14:10

Ти казала: згасає свічка,
Воском стиха сльоза стікає.
Висихає під сонцем річка,
Коли свіжих дощів немає.

І до серця крадеться холод,
Коли любий пішов за море.
За коханням згасає голод:
Це – біда вже, та ще – не горе.

Бо, коли він дістане звістку,
Чи відчує твій клич незримо,
Він зірветься назад в поїздку
І опиниться під дверима.

Тихим словом наповнить серце,
Світлим поглядом гляне в душу
І на вушко шепне: не сердься,
Я лишаю тебе, бо мушу…

Пульсуватиме знову річка,
Дощ весінній печалі змиє…
Він не дасть – не погасне свічка,

Не погасне вогонь Надії!

Коментарі: 2

Олекса Бригас

Гість (чи гость?…)

21.04.14, 20:49

Хліб та сіль покладу на рушник,
Уберуся в сорочку квітчасту
І простелю червоний хідник –
Ти до мене заходиш не часто.

Тільки що це у тебе за вид,
Чом до мене прийшов в «камуфляжі»?
Ти вже, брате, згубив срам і стид!
Що культурний народ мені скаже?

І чому вигляда з-за плечей
АКМ, а в кишені – граната?
Воювати надумав ачей?
Та ж завжди поминався за брата!

Гарний прапор у тебе, авжеж!
Та, навіщо мені він на хаті?
І навіщо мені ти несеш
Ґумаки і куфайку на ваті?

Не сприймаєш бандуру мою,
Кажеш, струн в ній чомусь забагато?
То, бери балалайку свою
І вперед – по «просторам» гуляти!

Ні на кашу твою, ні на щі
Свого рота я не роззявляю.
То, чому ж ти в моєму борщі
Недосмажені шкварки шукаєш?

Не чекав я тебе – ти припер.
По-злодійські пробрався до хати.
То, про що ми говорим тепер? –
Так не ходиться в гості до брата!

Ти мені ще руки не подав,
Кирзаки від лайна не помиті,
А у спальні уже «просіяв»
Щоб на жінку свій «глаз» положити!..

Ти спочатку свій писок помий,
Всю брехню з нього виплюнь з водою,
Розберись в голові, у своїй,
А тоді поговорим з тобою.

Тож, при всьому, який же ти - брат!?
Краще житиму я сиротою.
Хліб та сіль забираю назад!

Ліпше так, ніж з ріднею такою!

Коментарі: 9

Олекса Бригас

Товаришу Путіну

22.03.14, 11:21

(відкритий лист)

Товариш Путін, ви мене простіть,
Що пхаюся в політику високу,
Та не витримую, що жити мене вчить
Людина, як то мовиться, з «заскоком».

Що вам зробилося, який туман засів,
Що ви вриваєтесь без стуку в мою хату?
Я допомоги точно не просив –
Наразі сам умію ґаздувати.

Хоч не розкішно, може, я живу
Та я живу, пардон, у себе вдома
І до сусідів «глотку я не рву»,
Бо мова мені їхня невідома!

Не пхаю носа я ні на Кавказ,
Ні в Придністров’я – щоб сто років жили.
Так що ж за мухи покусали вас,
Що ви на мене око положили?

Я міг би зрозуміти Люксембург,
Де місця – дрібка, а людей – нівроку.
Та озирніться: де ваш Петербург,
І скільки миль аж до Владивостока!

Та вам ту землю пішки обійти,
То треба цілих два життя прожити!
А тих народів різних «до біди» -
Невже вам вдома нічого робити?!

Невже у вас, звичайно, крім Москви,
Вже все блищить, як ті котячі …пальці?
Чомусь же не додумалися ви
Далекий Схід презентувать … китайцям!

То що ж ви так вчепилися у Крим? –
Його ж і так вам віддали задурно.
І флот ваш там, побив би його грім,
Давно здійснив «експансію культурну».

А з тими, що не хочуть в «есесер»,
Що ви, скажіть, надумали робити?
Чи, може, їх поставити тепер
Попід стіну й холоднокровно вбити?..

Я можу зрозуміти майже все –
Депресія, покинула дружина…
Та чом покуту не свою несе
Цілком спокійна і нейтральна Україна?

Коли причинне місце вам болить
Й похилий вік вже не дає кохати,
До лікаря пристойного сходіть
І …вийдіть, на фіг, геть з моєї хати!

17.03.14

Коментарі: 10

Олекса Бригас

Небесна Сотня

24.02.14, 20:55

«Якщо мені судилося померти,
то це не найгірша смерть…»

Богдан Сольчаник, загинув 20.02.2014р.

На межі пекельного вогню
Стали Сотні Самооборони,
Без вагань вступили у борню
Українських Соколів загони.

Кулі зупиняючи грудьми,
Гинучи від рук кривавих зграї,
Щоб життям могли втішатись ми
В світлому, оновленому краї.

Юнь повстала і немолоді,
Серце несучи на барикади,
За майбутнє світло у житті,
Супротив корупції і зради,

Щоб здолати, винищити вщерть
Банду межигірського шакала
З гаслом вічним: «Воля або смерть!»,
Щоб нова історія настала.

Та не всім судилося, на жаль,
В переможний день тріумфувати:
Піднялась «Небесна Сотня» вдаль
Спокій наш з Небес оберігати.

…Плачуть гори, сумно на морях
І степи в жалобі завмирають.
Ви назавжди лишитесь в серцях –

Віримо: Герої не вмирають!

24.02.14 День жалоби

Коментарі: 13

Олекса Бригас

… А я - не «чуєш»

15.02.14, 02:34

Набридло бути «гей, іди сюди»!
Я ж не худоба – потенційна шинка.
Ім’я востаннє називав тоді,
Коли казав: - …беру тебе за жінку.

Немов забув щасливі дні: - Агов! –
Щоразу чую – ніби ніж у груди.
Куди ж твоя поділася любов?
Невже кудись завіялась між люди?..

Невже, те «чуєш» - все, що ти зумів
Добути з глибини душі своєї?
А ти ж любив… Напевно, що любив!
То що ж повинно статися з душею,

Щоб так зчерствіла? Щоб на всі замки
Були закриті всі її канали?..
Ти ж перший був… Єдиний… На віки!..
Кого в житті я щиро покохала…

Несила більше. Всьому є межа,
І люди ще знайдуться в цьому світі,
Що зможуть не вбивати без ножа
І зможуть ще по-справжньому любити.

Й розпочинати день зі сподівань…
Старатись будуть, щоб душа співала,
І додадуть «кохана» без вагань
До імені, що мама називала!

14.02.14

Коментарі: 3

Олекса Бригас

Магія весни

03.02.14, 01:39

Феєрична магія весни,
Що зненацька взимку захопила,
Увірвалась вихором у сни
…Й сни мої реальністю зробила.

У життя непрохано ввійшла,
Юність півзабуту пригадала.
Іскрами душевного тепла
Зачерствілу душу зігрівала,

І душа воскресла з небуття,
Забуяла взимку дивним цвітом,
А шаленство іншого життя
Огортало лід суворий літом…

Б’ється серце тремом чарівним
У полоні млосного бажання:
Феєрична магія весни

З іменем омріяним – кохання.

Коментарі: 4

Олекса Бригас

Мишоловка

03.02.14, 01:20

(притча)

Порядний господар і фермер на цілу округу
В куті мишоловку поставив – не вірив котам.
А Мишка помітила якось можливу наругу –
За захистом кинулась в стайню , сказати «братам».

Та Курка з Вівцею на галас убік відвернулись,
Корова спокійно жувала: - При чому тут я?
І всі в один голос до Мишки лише посміхнулись:
- То, подружко мила, проблема не наша – твоя…

А час пролетів – в мишоловці змія опинилась
Й дружині господаря зуби у руку вп’яла!
Заслабла бідачка… І Курка, що так гонорилась,
На супчик для хворої перша зі стайні пішла.

Провідати жінку з’їжджалась далека родина –
І вже шашлики на мангалах крутились з Вівці!
Та, яд переміг… Що поробиш – не вічна людина.
Жалобну молитву святі проспівали отці…

Господар невтішний сказав заколоти Корову,
І людям обід поминальний зробити на всіх…
А Мишка дивилась на цю метушню нездорову
І безліч думок у голівці роїлось складних

Про речі звичайні, які взагалі ні до кого
Не мали, здавалось, відношення… Ну, ні на грам!
Про тих, що не мали в душі ні на крихту святого,
А ні – співчуття… Ну і де вони там?..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Мораль нескладна: коли щось не стосується вас,
(Хоч часто у світі так є, і так буде, й було…)
То це ще не значить, що раз у житті, може, раз!

Це «щось» не «заїде» зненацька у ваше чоло!..

Коментарі: 0

Олекса Бригас

Пророки

22.01.14, 21:56

Потнула в шумі остання до Неба мольба,
Безсмертна Надія поволі в очах помирає…
- Розп’яти Його!!! – Біснувалася дика юрба.
- Він винен! – Кричала засліплена похіттю зграя.

І, ніби ж, святий… І відомо було – не грішив,
Та завжди знайдеться до золота ласий Іуда,
Що просто злочинця ярлик безпардонно «пришив»…
Найгірше, що саме такого й підтримують люди.

До чого це все? Та до того, що всі ми живем
У світі складному під пильним всевидячим оком,
Та часто стається, що ми не за тими ідем:
Второпати годі – нелегко в Вітчизні пророкам!

І хибимо ми, і коліна збиваємо вщерть,
В ідейних двобоях безжально ламаємо пера,
Та гасло одне актуальне: «Свобода чи смерть!»
І прапор звитяги, освячений ім’ям – Бандера!

Відходити – зась! У минуле дороги нема!
Невже не навчили нічому колишні уроки?
Чи доля у нас – дочекатись нового ярма
Й публічно, у всіх на очах розпинати пророків!?..

22.01.14

Коментарі: 0

Про співтовариство

Шукати в архіві

Важливі замітки

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Якось так…

Безвихідь

Незгасима свічка

Гість (чи гость?…)

Товаришу Путіну

Небесна Сотня

… А я - не «чуєш»

Магія весни

Мишоловка

Пророки