ХТОСЬ ДВЕРІ ВСТАВИВ

Хтось двері вставив.Підрівняв відкоси.
Я за рояль присів.Знайшов слова.
Вже рік склада добро своє в покоси.
Й усе зав"яле в ямах дотліва.
Іржаві труби.Капає з-під крану.
Старенька:"Зажились,-каже,-Пора."
Крізь пасма здичавілого туману,
Для когось,перша зірка визира.
Німує. поле.Хмурий клапоть лісу.
Обридла мжичка.Хмари звідусіль...
Жену нудьгу.А ну її до біса-
Цю долю,яка скаржиться на біль!

.