Зима

Весь день, без зупину Збивала перину-     Насуплене небо. Ткала полотнину, Три фарби розлила,      А більше й не треба. Бо в сірому-смуток, У білому-світло,        А чорний навчає Страждать,пам*ятати, Життя цінувати        Від краю до раю. Тендітна та гарна, Краса її марна,         Щороку сивіє. Сухі її очі, Співає щоночі,         Бо плакать не вміє. І серце самотнє. А руки-холодні...      Віддам їй хустину, Бо втоми не знає І землю вкриває,      Як мати-дитину.

Даруй своє світло, Хай сяє привітно,      І біле навчає Від серця кохати Життя цінувати       Від краю до раю...