Спогад

Шепоче вітер і вуста холодні...Але не має вороття

І в твоїм свті, немов в безодні. Я вчора втратила життя.

Та сліз не треба, бо сльози зайві. Тумани - погляд твій.

Ти моє небо. Мій світ без краю.Ти - крик і подих мій.

Плекає тіло бажання впасти, але тримаєш ти

Тебе я так хотіла вкрасти. Втекти від самоти.

Пробач за сірі дні і ночі. Пробач за слово "Ні".

Твоє імя я знов шепочу, зникаю у вогні.

І постає між нами знову , німа, байдужа мов

Душа , що вже не вірить слову, що люди звуть "Любов".