Роздуми Душі

Ми створені всі для любові,

Без неї не можемо жити.

Того,хто для нас став Любов"ю,

Як можемо ми не любити?

                                    Коли налилось моє серце

                                    Тривогою і журбою,

                                    Ти ніжно його торкнувся,

                                    Й омив своєю сльозою.

Так довго душа страждала

Від холоду й лютого болю,

Ти,наче промінчик сонця,

Її освітив любов"ю.

                                    І на незримих крилах

                                   Лечу я кудись у безмежність.

                                   І тільки одне питаю:

                                  О,Господи,де ти?Де Ти?

Твій голос промінням світла

У душу мою проллється-

"Невже ти ще не зрозуміла?

Я тут,у твоєму серці!"

                                     Мій Боже,навчи очима

                                     Твоїми на світ дивитись!

                                     Навчи мене,Боже,любові,

                                    Без неї не зможу я жити.