Зоряна вічність (извините за прозу, сообщество не найду)

Вечоріло...

Небо вкривалося зірками. Ось з'явилася одна - це була Вона. Поряд, поблизу неї, друга - це був Він. Вони кинули яскраво-ніжні погляди один одному, ніби обмінявшись поцілунками.

Підійшла легка хмаринка, закривши їх. Два промені злилися в обійми...

Там, на землі, за ними стежили двоє: Він і Вона. Сидячи на березі річки у нього на колінах, Вона ніжно обіймала його шию, схилившись на могуче плече. Їх погляди були спрямовані в одному напрямку. Вона щось тихо шепотіла, але Він був повністю занурений в свої тяжкі роздуми.

Місячна ніч була вразливо тиха. Чувся лише приємний спів пташок та сперечання цвіркунів. які, то замовкали, то знову про щось сперечалися. Сяйво місяця освітило річку, і враз почалися танці маленьких риб, які підіймали голови, ловлячи зоряні промені. Розжарене небесне світило поступово виринало з-за обрію, зафарбувавши все, навколо себе, в рожевий колір.

По небу побігли хмареві коники.

Вдихаючи подих прохолодного вітру, Їй стало зле. Він швидко, взявши Її на руки, поніс в будинок, поклав на ліжко, давши ліки. Вона заспокоїлась. Він миттю вийшов, десь попрямувавши.

Довго вдивляючись в небесну височінь, Вона раптом побачила зірку, яка впала, ніби біля вікна. В ту мить, серце почало шалено калатати в грудях. Все навкруги затьмарилось... Закривши блакитні очі, Вона залишила свою чарівну посмішку Вічності...

Почувся дитячий плач, мабуть приснився страшний сон. Але з небес пробивався, крізь віконне скло, зоряний промінь, ніжно торкаючись щічок немовляти.

За дверима почулося шарудіння. В кімнату ввійшов лікар. Підійшовши до ліжка, він взяв її тендітну холодну руку...

Він поглянув на лікаря і вийшов з будинку. Йому не вдалося, хоча б на мить, продовжити її життя. Простягуючи руки до небес, Він кричав. Його несамовитий крик пронісся по всій околиці маєтку. Здавалося, від нього прокинулося дитя. Він зайшов до кімнати взявши його на руки, наспівуючи колискову, що співала Вона...

... Пролетіли роки. Проживши довго зі своїм ангелем-охоронцем, Він теж відійшов у Вічність.

Тепер там, на небесах, взявшись за руки, Він і Вона разом охороняють майбуття внуків і правнуків.