О, світе мій!

З тобою ми сплелись думками,
проте ув'язнені тенетами життя.
На тебе, о мій світе, я чекала,
надію у майбутнє берегла...

Жадала, що завжди буду з тобою,
ділитиму і радості й печаль,
О, світе мій, вмиваюся журбою,
і п'ю солоних сліз своїх кришталь.

Я знаю, що зустрінемось з тобою,
Твої небесні очі все ж побачу,
О, світе мій, величний, неповторний,
Ми лиш лакеї у долонях часу....

Цілунками прегарних уст зворушу,
В обіймах млосних буду потопати,
О, світе мій, я спокій не порушу,
І буду в сонних мареннях блукати.

Я буду шаленіти від кохання,
І сизим голубом у вись німу взлітати,
А потім знову, тихо й відчайдушно,
В осінніх хвилях пестощів шукати....