Мить до життя

"Усе, болю немає, біль зник,
Серце умирає, він каже що звик,
А я пробачаю, знову іду.
Я пробачаю тому що ЛЮБЛЮ.
Але він знову покидає
І повернувшись іде.
Біля мене, його знову немає,
Без нього, таксамо, немає мене.
Та серце кричить і тихо гукає.
Він пішов знову,а воно страждає.
І нить обриває другий кінець,
Зламався напівслові мій олівець.
але закінчивши слово, спалюю листа,
Попіл розбавляє гірка сльоза.
А він за вікном, цвіт збирає,
І серце його, моє оминає.
Погляд у прірві знову завмер,
І знову повернувшись, туди стрибаю.
Та швидкий вітер,немає дерев,
Без мрії, в останє життя забуваю.
Але почате слово нового листа,
Не стане початком нового кінця.
Десь зарогом,нові двері хтось обире,
На сходах, у долі, знайде мене."

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Мить до життя

Останні статті

Коментарі