Магнолії

Магнолій білі пелюстки

Мене тримають у полоні.

Так щільно стиснуті думки,

У їх вогких, міцних  долонях...

Я роздираю без жалю

Полон із запаху і меду...

"Молю, о Господи, молю

В останній раз побачить небо..."

Прозорі руки стерті в кров,

І серце стука ошаліле...

Я б'юсь всім тілом знов і знов

Та в котре падаю безсило...

Ніколи більше не розкрить

Побляклих крил моїх, зів'ялих.

Для інших небо майорить,

Для мене - ні...мене не стало...