Слова

Оголяюсь з мазохістською упорністю,
Роблячи себе вразливою тим самим.
Не розуміють люди деякі повністю,
Яким для мене є мій світ важливим.

Плюнути в душу найлегше всього,
І не стане погано комусь від того,
Бо, здається, істину розказує мені
В останній інстанції, і докази непевні.

Та плювати мені на думку таких людей,
Що думають, немовби роблять якнайкраще,
Перекручують слова, не розуміють, де
Зупинитись й промовчати треба вчасно.