мій один з перших:) не зiрковий, но цікаві ваші думки
- 11.06.07, 15:55
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Ти бачиш, там за хмарою ще хмара,
І хмарами застелений там шлях,
І все це виглядає як примара,
Мов стежка в небуття і вічний крах.
Там видно темну все-таки дорогу,
Там хмари мов забуте полотно,
І тільки звідси можна бачити тривогу,
Яку навіює теперішнє тепло.
Аж раптом бачу стежку, таку дивну,
Що світлом ось залита звідусіль,
Й, здається, що до неї як полину,
То назавжди забуду ту нестерпну біль.
Куди веде вона, така прекрасна?
Я відчуваю, там далеко рай!
І забуваю, що була колись нещасна,
Бо радістю наповнений цей край.
Ось тут, переді мною, сонячна поляна,
Я мов лечу, а не іду туди,
Я відчуваю, що загоїлась остання рана,
І бачу веж якихось куполи….
Аж раптом, ні! Щось забирає в забуття,
Якась незнана сила підіймає і несе,
Залиш хоч згадку, хоч ту мить, хоч почуття,
Й я розумію це був гарний сон і все!
Але залишиться назавжди в серці мить,
Така приємна і щаслива мрія,
Яка так швидко, як сірник згорить,
Як лиш холодний вітерець повіє.
(це все мені приснилось, і вірш тежJ
після Драгобрату)
Коментарі
Гість: наглый
111.06.07, 16:04
Ти була на Драгобраті і коли вже там була
хмпари ходять де жандарми чула про таку гору
slezenko
211.06.07, 16:09
не зірковий, але старання я оцінив
riseofsun
311.06.07, 16:13Відповідь на 1 від Гість: наглый
є там таке... цілих три Жандарми там....
Гість: Incluz
420.02.11, 23:52
мій з перших але мені чомусь схоже
В ранковій тиші над водою
туману біла пелена,
все стихло, в тиші і спокої
ледь чутна музика чудна.
Спокійна й тиха, наче пісня,
як бризу подих в спеку дня,
наповнює мій розум смислом
і всі турботи забира.
Вона мене заворожила,
і спам'ятатись я не встиг,
як душу всю заполонила
і світ по іншому відкривсь.
В цих звуках сум та радість разом
сплелиль в едине полотно:
у різнобарвнеє багання
з яскравих каменів воно.
Надії вогник і бажання,
сердечний плач і стогін мук
гранат любові і кохання
і віри діамант є тут.
Смарагди дружби
і берил страждання
є й стрази ненависті тут.
Ось погляд далі мій сягає,
летить, хтось тихо промовляє -
і в кожнім звуці сотні слів.
Мені ввижаються картини
старих, давно минулих днів.
Гість: Incluz
520.02.11, 23:52Відповідь на 4 від Гість: Incluz
З землі ростуть величні замки,
як скелі, й тануть знов як дим
і ось на їх місцях уламки
колись могутніших твердинь.
Та музика не замовкає
веде вже далі тихий плин
я бачу грізнії картини
славетні й чорні бачу дні
стають держави і зникають
лишив лиш рештки по собі
Нема тих слів, щоб описати
все що відкрилося мені
А тихий голос замовкає,
побачить встигнуть би мені,
все, те, що є і далі буде
і що судилося мені
Та стихла музика чудная
мене полишив в самоті
Нажаль видіння тут минає,
чи того хочу я чи ні.
riseofsun
620.02.11, 23:59Відповідь на 5 від Гість: Incluz
справді схожий...
дуже гарно. справді.
я чомусь приперечитуванні згадала ті емоції, ті відчуття які були тоді, коли я записувала того вірша. дякую тобі зі це.
а це видіння тобі теж наснилось?