після походу на г.Близницю

Ось за вікном уже вечір прийшов,

Місяць там дивний- не знає він болю,

Шкода, що все починається знов,

Шкода, що знову іде все по колу.

Не хочу спочатку я все починать,

Ще один день завтра треба прожити,

Лиш би крізь тисяч тебе відшукать,

І  про єдине тебе попросити:

Благаю забудь ти мене й відпусти,

Я хочу жити, бо це все лиш сон,

Як мені важко знаєш лиш ти,

Єдиний ти скажеш, що світ кращий –он.

Там нема болю й цього відчуття,

Там нема жалю, нема незнання,

Там все інакше, все наше життя,

Й там відчуваєш новий зміст буття.

Я хочу піти й не вертатись назад,

Хочу я там залишатись навіки,

Не слухатись інших, дешевих порад,

Й з легкістю, там вже закрити повіки.