1715 або Спогади про втрачене життя

Настав той час, щоб йти вперед,
Назад дороги вже немає.
Знайди свій час - побачиш мед.
Солодкий біль він не останній.

І що ж ти побачиш,
Крім того, що було.
І що ж ти згадаєш
Про своє минуле...

Спогади про втрачене життя...
Про втрачену надію...
Про все, що знаю я,
Та і про те, що й досі мрію.

Життя - це цикл минулого буття,
Хоч повний зміст, та все вже було.
Своє місце не знаю я,
Та не забуду я своє минуле.

І що ж я побачу,
Крім того, що бачив,
І хто мені скаже,
Що я говорив...

Спогади про втрачене життя...
Про втрачену надію...
Про все, що знаю я,
Та і про те, що й досі мрію.

Чому ж я втратив все, що мав?
Бо я не мав уже нічого,
Омана ока і я забрав
Сабе у центр цієї розрухи...

Розбите серце і дотик тиші,
Туман в очах вже не залише.
Я все покинув, та не сховався,
У пошук сонця я подався...


Строго не судити, адже було написано під дією пива 1715 в поїзду Київ-Вроцлав, десь близько 3-х років назад.... впринципі пеша частина назви через пиво )))