Самозречення

Не так багато в світі я прожив.
Став "розвідняк".І лає часто мати.
І сниться місто те, де я служив,
І дівчина, з якою йшов гуляти.
Яка шовеова в тім краю трава!
Та ягоди й гриби ростуть на втіху!
Коханій говорив п'янкі слова
Та  проморочив голову й поїхав.
Омріяне й щасливе - не збулось.
Я  гарним ще не став тоді поетом.
Бо легко, одним днем, колись жилось
І все сприймалось чисто за монету.
Кортіло розпізнати більше світ
І мішуру зірвати, як сороці.
Жив я не глуздом мужа зрілих літ,
А плив на хвилях вражень та емоцій.
Щось розпізнав, щось я відчув в красі
Звичайних днів і у замріях ночі...
Та дівчина, як Мавка із лісів
На мене з ніжнм смутком зводить очі.