Міхай Емінеску"Роздуми бідного Диониса"(пер.з рум.-мій)

Гей, карафо товстопуза гідна хоч тримати свічку

і молозистою жовчю геть навкрУги поливати

і у злиднях сих кобзАря надихнути до співання!

Вік не бачив бОдай`м шага, вже аж місяць не до пИтва.

.

Королівство за цигарку! Видму хмариво біляве

химеричне...Дзуськи! Вітер свище в вікна,

нявкають коти на дасі. Гиндики, гребІнці сині

зосереджено надворі медитуючи гуляють.

.

Уф! Ну й холод...пар із носа. Натягну чимдуж на вуха

смУшковий ковпак. Як цИган із мешка з самой мережі

пальцем мацає погоду, мовить "До весни відлЕжусь"-

так і я мабуть діждуся доки мине завірюха.

.

Чом не миш я, Боже правий: в мишок з міху оболоні.

Харчувався би книжками, жив тихесенько, не мерзнув,

вигриз би, поласувавши, найсмачніший шмат Гомера,

мав палац би- дірку в стІні, і невісту як ікону.

.

На стіні спорохнівілій з довгим пасмом павутини

клопівня заворушилась дочекавшись тихой нОчі!

Важко гризти мою шкуру: як прокусять- ніц не всмокчуть,

геть не виссати не краплі. Ба, ходА на шпАцір лине

.

Розтягнувшись в пів-аршина ...як зворушливо гуляють!

Найстарішенька клопиха шкандибає шкандибає ледве-годи.

Кавалір...гарячий легінь...франкомовить ведлє моди?

Романтичненька клопиха чимчикує боком-краєм.

.

Бр-р-р-р. Замерз! упав на рУку чорний клоп...Вологим пальцем

послиню лишЕ...спіймаю...Та облиш його , бідаче!

 ЯкбИ жінка придавила- взнав би пестощі чортячі!

Як на мене ж, він-"особа": нащо бідненького мацать?

.

Ще он кіт, лежить на пічці,колом скручений.Котяро,

підійди, поговорімо, мій єдиний пан-друзяко.

Де повіт кошачий в світі, там би тЕбе у подяку

посадив війтОм. Боярство ти збагнув би, чуєш, драний?

.

Що наснилося хітрюзі? Он, як вправно закрутився.

Мабуть, мрії розум застять ,думки матрімоніяльні?

Жде невісту в білій шубці, ладну ніжно покохати,

рандеву здійснивши в ночвах чи в сараї, ба під тином?

.

А чи був би я поетом серед кішочок? Та звісно ж!

Нявкав б оди театральні, трагедійні, ніби Гарик,

грівся б дрІмлючи опівдні, ввечір мишок полював би,

уночф на дасі-стрісі гайнезуючи на Місяць.

.

Чи -філософом? сумлінню моєму блага несмАчні:

популярно викладав би незбагнені ідеали

молодицям емоційним, і поважним, зрілим дамам:

світ, наводив би- навіга, прісна маячея котяча.

.

Ніби піп у храмі того, хто, як вірують, всесилий,

хто створив був ваше плем`я й образ свій кота надав вам,

заволав би`м :"Горе, кішки, вам, нещасні, о стидайтесь!

Зневажаєте бо, кішки, найсвятіший піст великий!

.

Ах! Є спосред вас такі, що божим регулам не вірять,

подумки ринають вгору, ніби небо є порожнім,

ніби розум тайни світу підкорити сОбі може,

не лякаються кажАнів, духів ада чорной прірви!

.

АнатЕма вам! Най чує кожен кіт благочестивий-

чи ж не є пак розуміння вашим тушкам притаманне?

Кігтями оздобив Боже лапи вам, бездушним тварям,

під нОси вам вуса встрОмив: нАщо пала лабой тикать?

.

Ой! За мить вкінець погасне коротесенька свічина.

Гей, старий, пора вкладатись: звечоріло, чи не віриш?

Ще й побачмо славу й грОшву: ти -в кубелці, я -у ліжку.

Все не спати під парканом. Сон -для розуму спочинок.

.

Володшй мистецтвом пОсту, о гармоніє котяча!

Прийде сон чи смерть настане- а мені усе єдине:

чи коти мишей ковтають, чи косарка всіх поглине.

Що там станеться? МарнОта: віршування- путь бідача.