ПРІРВА

Ми сьогодні так упали низько,
Що в душі: ні бога, ні святих.
Обдираєм бронзу з обелісків,
Зі стовпів зриваємо дроти.
Ми такі занедбані й самртні.
Голод,це ж не тітка, що десь спить.
Озираєм пильно кожен смітник,
Щоб з відходів щось не упустить.
Що знайдеш - із рук у тебе вирвуть.
Не життя - якесь дурне кіно!
Ми б давно вже вибрались із прірви,
Як би знали: де в цій прірві дно?!