З Мілна (пер. з англійської-мій) , дитячі вірші.

Там де вулиці, аж три-

перехрестя ріг у ріг,

перехожі "грим" та "брик"

тОвчуться о сій порі.

Пара бабиних пантофлів.

Ззаду- Петрик у чоботях:

"Рип....Рип....Рип..."

.

На неї- жовтенький чепець,

а ще-і плаття надзелене.

Як вітер з півдня потягнЕ,

вона йому поклін кладе.

На сонце радісно погляне:

"Ми разом-ніби помаранчі"

і знов сусіді прошепоче:

"Зима померла?"

"Овшем, точно".

.

Хвилі гойдають лілеї:

леле, леле.

Хвилі квиточки гойдають-

королівна спочиває.

Вітер пелюстки пере.

Хто царівну забере?

Візьму! Візьму!

Схаменись-но!

Спить на білих пелюсткАх

наче царська донечкА.

Вітер гойдає лілеї.

Чи надійде хтось за нею?

Посміхається зпросоння -

річка посмішку розносить.

Почекай!

Е, за пізно. Повертай!

Задубають квіти, квіти.

Повертайте , діти, діти.

.