Осінь-примара

Синіми нитками На тлі бездушності Вишито холодне життя. То не примара До тебе примружилась. То осінь несе Чуже каяття. Не хочу зітхати, Що знов мені прикро, Втома болюче зника... Та завтра ввімкну Знову світло - До вимикача Потягнулась рука. Синіми нитками? Може то хмарами Тоне прозора імла... Зеркало блиснуло... Може і правда? То осінь-примара прийшла...