Безсоння

Уже другу годину поспіль
Я не можу з Морфеєм змиритись.
Не найкраща, можливо, постіль,
Щоби сни на ній подивитись.

Рахував слоненят, як буває,
У дитинства повіривши казку.
Час пливе, і все більше знімає
Ніч-чаклунка темряви маску.

Прочитав я уже всі газети,
Заспокійливу музику слухав,
Але сон не бере мене вперто,
Від навушників крутять вже вуха.

Чи то може весни сині очі
Розганяють сонні флюїди.
І чи хочу я, чи не хочу,
А ті муки мушу терпіти.

Може кава міцна тому винна,
Що не можу заснути так довго.
Чи прискіплива, вперта дружина,
Що мене розізлила до того.

Уже другу годину поспіль
В мене гостем безсоння нині.
Важко бути нічним охоронцем
В ювелірному магазині.

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Безсоння

Останні статті

Коментарі