Як тільки смутку птах торкнеться

Як тільки смутку птах торкнеться,
Твого чола крилом своїм,
Із півночі зима вернеться,
Впаде на листя білим снігом.

Загубившись у дівочих мріях,
У дивних та химерних снах,
В білих кучугурах безнадії,
Замерзає дівчина-весна.

Білий сніг лежить в долоні,
І чомусь не тане на вустах,
Гулко стукають у скронях,
Про любов не сказані слова.

Та як тільки сонце засміється,
У твоїх очах веселим світлом,
Зима струмками розіллється,
Водою,ще недавно білим снігом.