Красномовна тиша

Сама по собі поява такого музею мала б бути сенсацією, позитивною з точки зору політичного інтересу влади. Згадаймо хоча б, як вихвалявся начальник Києва Попов навколо "недомузею" історії Києва.

Створення такого закладу, як музей Десятинки – це подія національного значення, привід гордості чиновництва.

Але все відбувалося у напрочуд непублічний спосіб. 9 квітня 2012 року було видано наказ Мінкульту №320, підписаний міністром Михайлом Кулиняком особисто, про створення Музею історії Десятинної церкви.

Далі були чотири місяці тиші. Нарешті у вересні почали набирати колектив музею.

Батюшка-директор

Перший скандальний факт полягає у тому, що без усякого належного конкурсу директором музею було призначено Дорошенка Павла Вікторовича, відомого як ієродиякон Ярослав.

Це людина не просто без відповідної музейної освіти і адекватного досвіду, а один з найактивніших членів рейдерського загону УПЦ МП, що захопив Десятинку, справжня загроза для національної спадщини.

Дорошенко – один з очільників нелегального "монастиря", котрий представники УПЦ МП третього липня 2007 року, вночі, без жодних дозвільних документів, шляхом самозахоплення встановили на території пам'ятки національного значення, впритул до фундаменту Десятинної церкви.

Ієродиякон Ярослав цим будівельним свавіллям займався особисто, як це видно на фото.

Хто "дахує"?

Скоєне захоплення унікальне, бо має риси національного приниження українців. Територія, на якій знаходиться нелегальна "капличка", знаходиться у користуванні національного музею історії України.

На додачу – на чолі громади агресорів стоїть архімандрит Гедеон (Харон), досвідчений кадр УПЦ МП, котрий не є українським громадянином.

Щоб хоч якось прикрити нелегальне будівництво "монастиря", свого часу Дорошенка пролобіювали на посаду заступника директора цього музею "з питань музеєфікації Десятинної церкви".

Влада вже шостий рік жодним чином не перешкоджає хуліганській забудові.

Хтось фінансує озброєну охорону "храму", а також багате оздоблення споруди. Хтось забезпечує невтручання з боку Державної архітектурної інспекції, пожежної служби, міліції, прокуратури, керівництва КМДА. Хтось раніше годував братію, поки не придумали, як це робити за рахунок держбюджету. Хто ці багатії?

Голову Нацбанку Арбузова і представника Януковича у парламенті Мірошниченка бачать серед прихожан нелегальної каплички. Вони приязно і по-діловому спілкуються з настоятелем Гедеоном та іншими очільниками братії.

У квітні цього року (коли видали указ про створення музею) місцеві жителі Десятинного провулку бачили, як у "монастир" заїжджав Янукович з великою кількістю охорони. Свідки кажуть, що наступного дня настоятель Гедеон ходив окрилений – вочевидь, якимись обіцянками чи новинами від августійшої особи.

Це мало схоже на співпадіння, адже саме в квітні було видано указ про створення музею. Джерела у Мінкульті підтвердили, що Дорошенка на його нинішню посаду сватала сама Адміністрація президента.

Музейники проти "музейчиків"

Отже, Мінкульт призначив директором музею рейдера у рясі. А хто працівники музею?

Всього штат музею складає 120 чоловік. Формально його ще не заповнено, працює близько 85 осіб. З яких не менше 50-ти це… монахи самозваного "монастиря"! Без відповідної освіти, без належного досвіду роботи.

Зусиллями директора ледь не всю "братву", котра силоміць захопила територію української пам’ятки, тепер утримують своїм коштом українські платники податків.

Час би прокуратурі та Контрольно-ревізійному управлінню розібратися з цим…

І лише близько 30-ти осіб – реально потрібні музею працівники, мистецтвознавці та археологи тощо.

Між московськими "музейниками" і справжніми музейниками з самого початку триває конфлікт. Перші бачать своєю метою побудову на фундаменті Десятинки храму УПЦ МП і монастиря, а другі – збереження національної спадщини, автентичних залишків фундаментів давньоруського храму та створення експозиції скарбів Десятинної церкви.

У силу того, що музеєм керує представник УПЦ МП, то його діяльність фактично зводиться до підготовки будівництва на Десятинці комплексу монастир + церква, з декількома приміщеннями для музею. Дорошенко – не чужа будівельному бізнесу людина, свого часу очолював будівельні фірми.

Ідеологічне будівництво

На словах церковники московського патріархату ставлять собі за мету "відновлення" Десятинного храму. Утім, реальне відновлення неможливе, оскільки первісний вигляд церкви невідомий.

Так зване "відтворення" Десятинної церкви є прямим порушенням норм світового пам’яткоохоронного законодавства: Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам’ятко та визначних місць (Венеція, 1964 р.), Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна, 1990 р.), Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини (Валетта, 1992 р.), Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною.

Справжня мета виглядає скоріше сакрально-ідеологічною: "застовпити" знакове для українців, білорусів та росіян місце, поставити його під контроль церковної ієрархії, яка є фактично частиною російської держави.

Фактично, це зовсім не музей і не монастир, а законспірована будівельна контора. Вона створена, щоб за державний кошт звести черговий бастіон московського патріархату. Музей і музейники – лише прикриття спецоперації.

Методи роботи скоріше нагадують стиль спецслужб чи криміналу. Тим, хто протестує проти їх дій, лякають відлученням від церкви і "проблемами зі здоров’ям".

Дорошенко та інші лідери монастирської братії інколи заявляють, що рештки храму є приватною власністю УПЦ МП, і що українські закони тут не діють.

Але поки що є певні закони, котрі Гедеон та його спільники обійти не можуть. Це – закони фізики.

Збудувати архітектурне чудо "три-в-одному", сумістити псевдо-відновлений храм, монастир та музей з доступом до решток фундаменту Десятинної – архітектурне завдання на межі можливого.

Амбіціям церковних начальників заважає київська земля. Спочатку планувалося забудувати "монастирем-музеєм" схил зі сторони Андріївської церкви. Але зроблена геологія показала неможливість такого задуму.

Побічним ефектом було те, що за результатами геологічних досліджень Мінкульт зробив заяву про небезпечний стан Старокиївської гори. Нібито пильні чиновники помітили, що ґрунти сунуться.

Тоді мало хто здивувався, що міністерство ні сіло ні впало зацікавилося станом території коло Історичного музею…

Тим не менш, серед працівників музею ходять чутки, що архітектурний проект уже готовий, і що з дня на день має початися будівництво. Приміром, на пропозицію облаштувати на паркані якусь виставку фотографій, присвячену артефактам Десятинної церкви та її історії, Дорошенко відповів відмовою – мовляв, скоро тут будуть їздити самоскиди.

Тим часом ідеологічний фундамент уже будують.

Уже зараз у музеї запроваджено релігійну цензуру. У проектах текстів для екскурсоводів заборонено вживати терміни "релігія", "культ", розповідати про дохристиянський період, запроваджено вимогу в обов’язковому порядку заводити екскурсійні групи до самовільно збудованої каплички.

Доходить до того, що збори співробітників музею намагаються перетворити у колективне читання молитов.

Усе це змусило світську частину музейників звернутися з відкритим листом до міністра Кулиняка, де стисло змальовано частину діянь церковного керівництва музею і викладено вимогу зміни директора і його команди.

Є підстави сумніватися у дієвості подібних звернень до перших осіб країни. Янукович легко піддається навіюванню – приміром, що побудова на Десятинці храму допоможе спокутувати його гріхи, минулі чи майбутні.

Что такое татаро-монгольское иго? Можно ли с полной уверенностью утверждать, что Русь была завоевана и порабощена татаро-монгольскими ханами? Как относиться к этому историческому периоду - как к времени упадка или расцвета Руси? Ответы на эти вопросы искали участники мультимедийного видеомоста на тему "Было ли татаро-монгольское иго?"

Николай Троицкий, политический обозреватель РИА Новости.

Что такое татаро-монгольское иго? Можно ли с полной уверенностью утверждать, что Русь была завоевана и порабощена татаро-монгольскими ханами? Как относиться к этому историческому периоду - как к времени упадка или расцвета Руси? Ответы на эти вопросы искали участники мультимедийного видеомоста Москва-Казань-Киев на тему «Было ли татаро-монгольское иго?», состоявшегося в РИА Новости в рамках проекта «Осторожно, история!»

Был ли Александр Невский?

© РИА Новости | Купить иллюстрацию
Репродукция рисунка "Хан Батый" на китайской вазе

Тон задали участники дискуссии с Украины. Историк и писатель Владимир Белинский сказал: «Еще в Большой Советской энциклопедии было записано, что вся территория Золотой Орды была поделена на улусы между братьями Батыя. Туда входили и Ростово-Суздальские, и Рязанские, и Киевские земли. Они были сначала завоеваны, а потом просто стали частью государства Батыя со столицей в Сарае. Это не иго, так как не может быть ига государя над своими подданными».

Затем украинский историк выдвинул еще один любопытный тезис: «Не было никаких Рюриковичей и славянских князей типа Александра Невского или Дмитрия Донского. Всюду сидели татарские наместники, они и правили территориями бывших славянских княжеств».
С этим не совсем согласился эксперт корпорации стратегического консалтинга «Гардарика», политолог Константин Матвиенко. Он считает, что Александр Невский все-таки был, но «он воевал со шведами на стороне Золотой Орды. Не мог же князь оставить в тылу врагов».

Матвиенко продолжил свою мысль: «Уже в 1261 году состоялось назначение епископа Сарайского Митрофана. Русская православная церковь полностью интегрировалась в государственность Золотой Орды. Это совсем не похоже на оккупацию». «Да и такого народа, как монголо-татары или татаро-монголы, никогда существовало», - добавил Матвиенко. «Этот вымышленный термин был изобретен в Российской империи в XVIII веке», - согласился с коллегой Белинский.

Все началось в Киеве

Затем в разговор вступили эксперты из Татарстана. Старший научный сотрудник национального центра археологических исследований института истории имени Шигабутдина Марджани Академии наук Республики Татарстан, кандидат исторических наук Искандер Измайлов несколько скорректировал позиции украинских коллег: «Иго, конечно, было, но не в том виде, как его преподносят в учебниках, оставшихся с советских времен».

«Самим термином «иго» мы обязаны украинской историографии, как ни странно, - продолжил Измайлов. - Именно так в Киевском синопсисе, своего рода учебнике истории для церковно-приходских школ XVII века был переведен латинский термин jugum, который первым употребил относительно системы властвования ордынских ханов над Русью польский историк Ян Длугош. С его легкой руки о событиях 1480 года - стоянии на реке Угре - заговорили как об «освобождении» от владычества Орды. Кроме всего прочего, таким образом старались косвенно оправдать завоевание Казанского ханства Иваном Грозным. А уже из Синопсиса взял этот слово великий историк Николай Карамзин».

«В школах до сих пор учат, что монголо-татарское иго было периодом жесточайшего гнета и рабства, но это не соответствует действительности», - присоединился к разговору доктор политических наук Рафаэль Хакимов. И добавил: «Ни в коем случае нельзя путать краткий период завоевания и двести лет сложных взаимоотношений».

Наследница Чингис-хана

В таком же духе выступил и полномочный представитель Татарстана в Москве (1999 - 2010), доктор политических наук Назиф Мириханов: «Термин «иго» появился вообще только в XVIII веке, - уверен он. - До того славяне даже не подозревали, что живут под гнетом, под ярмом неких завоевателей».

«На самом деле, Российская империя, а затем Советский Союз, и теперь Российская Федерация - это наследники Золотой Орды, то есть тюркской империи, созданной Чингис-ханом, которого нам надо реабилитировать, как это уже сделали в Китае», - продолжил Мириханов. И заключил свои рассуждения таким тезисом: «Татары так напугали в свое время Европу, что правители Руси, которые выбрали европейский путь развития, всячески отмежевывались от ордынских предшественников. Сегодня настала пора восстановить историческую справедливость».

Итог подвел Измайлов: «Исторический период, который принято называть временем монголо-татарского ига, не был периодом террора, разорения и рабства. Да, властителям из Сарая русские князья платили дань и получили от них ярлыки на княжение, но это обычная феодальная рента. В то же время Церковь в те века процветала, и повсюду строились красивые белокаменные храмы. Что было вполне естественно: такого строительства не могли себе позволить разрозненные княжества, а только фактическая конфедерация, объединенная под властью хана Золотой Орды или Улуса Джучи, как было бы правильнее называть наше общее с татарами государство».

Пора москалям назвати речі своїми іменами, я тут з ними повністю згідний.

А відповідь  на питання про слов'янське братство, і братські народи нам дає, як не парадоксально, Карл Маркс

в свїй роботі "Secret Diplomatic History of the Eighteenth Century.Lnd. 1899", яка була підготовлена його донькою Елеонорою Маркс-Евелінг і була надрукована вже післе їїсмерті.

При житті Маркса через постійні правки редакції без його відома, він відмовився від подальших публікацій цього історичного твору. Його назва в перекладі: «Викриття дипломатичної історії XVIII ст.»

Беру на себе відповідальність (helsan) за достовірний вислів К. Маркса, залишаючи і Ваш, оскільки зміст від цього не змінюється.

"Между политикой Ивана III и политикой современной России существуетне сходство, а тождество - это докажет простая замена имен и дат. ИванIII, в свою очередь, лишь усовершенствовал традиционную политику Московии, завещанную ему Иваном I Калитой. Иван Калита, раб монголов,достиг величия, имея в руках силу самого крупного своего врага - татар,которую он использовал против более мелких своих врагов - русскихкнязей. Он мог использовать силу татар лишь под вымышленными предлогами. Вынужденный скрывать от своих господ силу, которую в действительности накопил, он вместе с тем должен был ослеплять своих собратьев-рабов властью, которой не обладал. Чтобы решить эту проблему,он должен был превратить в систему все уловки самого низкого рабства иприменять эту систему с терпеливым упорством раба. Открытая сила самамогла входить в систему интриг, подкупа и скрытых узурпации лишь вкачестве интриги. Он не мог ударить, не дав предварительно яда. Цель унего была одна, а пути ее достижения многочисленны. Вторгаться,используя обманным путем враждебную силу, ослаблять эту силу именноэтим использованием и, в конце концов, ниспровергнуть ее с помощью средств, созданных ею же самой, - эта политика была продиктована Ивану Калите специфическим характером как господствующей, так и порабощенной расы. Его политика стала также политикой Ивана III. Такова же политикаи Петра Великого, и современной России, как бы ни менялись название,местопребывание и характер используемой враждебной силы. Петр Великийдействительно является творцом современной русской политики. Но он сталее творцом только потому, что лишил старый московитский метод захватов его чисто местного характера, отбросил все случайно примешавшееся к нему, вывел из него общее правило, стал преследовать более широкие целии стремиться к неограниченной власти, вместо того чтобы устранять только известные ограничения этой власти. Он превратил Московию в современную Россию тем, что придал ее системе всеобщий характер, а не тем лишь, что присоединил к ней несколько провинций. Подведем итог. Московия была воспитана и выросла в ужасной и гнусной школе монгольского рабства. Она усилилась только благодаря тому, что стала virtuoso в искусстве рабства. Даже после своего освобождения Московия продолжала играть свою традиционную роль раба, ставшего господином. Впоследствии Петр Великий сочетал политическое искусство монгольского раба с гордыми стремлениями монгольского властелина, которому Чингисхан завещал осуществить свой план завоевания мира."

"монгольского рабства московского рабства, а не в суровой славе норманской эпохи стоит колыбель России. Сменив имена и даты, увидим, что политика Ивана III и политика современной московской империи являются не просто похожими, а и тождественными...
Россия порождена и воспитана в противной и униженной школе монгольского рабства. Сильной она стала лишь потому, что в мастерстве рабства была непревзойденной. Даже и тогда, когда Россия стала независимой, она и далее осталась страной рабов. Петр I соединил политическую хитрость монгольского раба с величием монгольского владетеля, которому Чингисхан завещал покорить мир...
Политика России - неизменна. Русские методы и тактика менялись, и будут меняться,
однако главная цель российской политики - покорить мир и править в нем - есть и будет неизменной. "Московский панславизм - всего лишь одна из форм захватничества".

Юрий Сиканов находится в больнице и может остаться инвалидом, если ему не помочь. Многие помнят его по известному документальному фильму “Шахта № 8” — это тот самый паренек, вынужденный работать в копанке, чтобы прокормить себя и сестру.



http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=ltGpPHY9cYU

Юра около месяца находится в челюстно-лицевом отделении по адресу: Макеевка, ул. Больничная, 1.
Вот что пишут люди, которые пытаются ему помочь:
Врачи говорят, что они не могут его больше держать у себя, так как первичную медицинскую помощь уже оказали, а держать просто так его дальше нет смысла — нужно обследование и операция, прошло уже слишком много времени. Буквально в понедельник необходимо сделать конусно-лучевую компьютерную томографию суставов (два сустава и нижняя челюсть). В клинике пошли навстречу и обещали сделать три снимка по цене двух, в сумме это 1000 грн. Дальнейшее лечение зависит от того, что покажет обследование, но если предварительный диагноз подтвердится, необходимо будет 3000 грн на
титановые вставки (по 1000 каждая), не менее 3000 на антибиотики и обезболивающее, Дополнительно — деньги на прочие расходы, связанные с постоперационной реабилитацией (я не сильна в медицинских терминах, врач прокомментирует подробнее, если необходимо). Врач говорит, что 10
000 гривен на все расходы должно хватить, если не будет никаких осложнений.

5211537417258378 — банковская карта (Приватбанк) самого Юрия. На неё уже пересылали
деньги, счет верный и карта действительно у Юры.
050-608-89-06 — зав. отделением, Сергей Викторович Румянцев.
06232-58-78-79 — номер отделения
UPD: При каких обстоятельствах Юра получил травму пока точно не знаю.

У проекті беруть участь онуки радянських офіцерів, онуки членів УПА, а сам Орест позашлюбний онук радянського офіцера та якоїсь там зв'язкової