Группа сторонников Юлии Тимош

Ця група для тих хто прагне змін і розуміє, що реальна сила для цього - Юлія Тимошенко.
18+ подписаться

Марш оппозиции в День Независимости (видео)

  • 25.08.11, 21:55

50%, 1 голос

0%, 0 голосов

50%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Тимошенко не хочет, чтобы ее медкарту читал Янукович

  • 23.08.11, 09:01

«Батьківщина» требует от власти допустить к лидеру партии, экс-премьеру Юлии ТИМОШЕНКО того врача, которому она доверяет.

Об этом идет речь в переданном УНИАН заявлении президиума политсовета партии «Батьківщина».

«Начиная с 17 августа, защита непрерывно обращается к так называемому «судье» КИРЕЕВУ с требованием о срочном медицинском обследовании Юлии ТИМОШЕНКО врачом, который ее лечит на протяжении последних десяти лет. Врач должен был бы осмотреть Юлию Владимировну и осуществить забор крови на анализ для выяснения причин резкого ухудшения здоровья пациентки с симптомами, не свойственными ей раньше», - подчеркнули в «Батьківщині».

Однако, отмечается в заявлении, вопреки Конституции, законам, нормам Уголовно-процессуального кодекса, Р.КИРЕЕВ не дал разрешения на обследование Ю.ТИМОШЕНКО врачом и медицинской сестрой, которым она доверяет.

«Вместо этого к Юлии ТИМОШЕНКО направлені работники Минздрава во главе с заместителем министра, делегированные и зависимые от режима ЯНУКОВИЧА, который нескрываемо стремится уничтожить нашего лидера», - заявили в партии.

При этом авторы заявления подчеркивают, что «с точки зрения личной безопасности и избежания угрозы жизни и здоровью, Ю.ТИМОШЕНКО, хорошо зная, с кем она имеет дело, вполне логично отказывается от назначенного Администрацией Президента «обследования», и хочет воспользоваться своим конституционным правом на выбор врача».

Кроме того, Ю.ТИМОШЕНКО, как и любой другой гражданин, имеет право на соблюдение врачебной тайны, и не хочет, чтобы ее медицинскую карточку «читали и анализировали у ЯНУКОВИЧА, ХОРОШКОВСКОГО или ПШОНКИ», добавили в «Батьківщині».

Следовательно, подчеркнули в партии, Ю.ТИМОШЕНКО до сих пор не получила медицинской помощи и, очевидно, остается без нее в субботу и воскресенье.

В связи с этим президиум политсовета партии «Батьківщина» подчеркивает, что «Виктор ЯНУКОВИЧ как заказчик политической расправы, а работник Печерского судилища КИРЕЕВ как ее исполнитель несут персональную ответственность за угрозу здоровью Юлии ТИМОШЕНКО».

Президиум политсовета «Батьківщини» ультимативно требует немедленно допустить к лидеру партии того врача, которому она доверяет, и для которого «клятва Гиппократа важнее, чем желание ЯНУКОВИЧА».

В то же время президиум, в ответ на многочисленные спекуляции, подчеркивает, что Ю.ТИМОШЕНКО отказывается использовать неожиданное ухудшение состояния своего здоровья как основание для ходатайства об изменении меры пресечения, поскольку постановление о содержании ее под стражей является незаконным и подлежит немедленной отмене независимо от медицинских показателей, говорится в заявлении.

Из-за дела Ю. Тимошенко, Украина может лишится Евро 2012

  • 22.08.11, 19:16
Господин президент,

Прошла уже неделя с тех пор, как мы обратились к вашему правительству, во имя прав человека и уважения свободы слова и мысли, с призывом освободить Юлию Тимошенко, музу «оранжевой революции» на Украине, которую киевский суд 5 августа незаконно заключил под стражу из-за гипотетического «превышения полномочий». Это решение, то есть арест добровольно явившегося на слушание человека до вынесения вердикта по его делу, представляет собой серьезное нарушение уголовного права, в том числе и в вашей стране. С учетом того, какие усилия прикладывает Европейский Союз для распространения ценностей солидарности и терпимости, такой поступок оскорбляет чувства каждого настоящего демократа. 

Более того, он напоминает об ужасном прошлом, бесчеловечной полицейской и судебной практике сталинской диктатуры, с которыми, кстати говоря, в эпоху печально известного процесса Вышинского пришлось столкнуться и вашим соотечественникам: многие из них были отправлены в какой-нибудь безвестный трудовой лагерь. В качестве оправдания Вы, тем не менее, говорили о том, что поддерживаете принцип разделения властей и, как политический деятель, не желаете вмешиваться в вопрос, который, по вашим словам, должны решать исключительно юридические инстанции. Простите, господин президент, но мы позволим себе усомниться в этом. Нам прекрасно известно, что сегодня ваша власть на Украине такова, что с помощью лишь одного из ваших личных «президентских указов» (от 12 июля 2010 года) Вам удалось, например, единолично и в угоду ваших собственных культурно-идеологических интересов изменить состав престижного комитета премии имени Тараса Шевченко (в память о вашем великом национальном поэте), который каждый год награждает ваших лучших артистов и писателей.

В этом, позвольте нам это сказать, мы видим позорную практику цензуры, которая помимо всего прочего подчеркивает неожиданные и предосудительные дипломатические ошибки с вашей стороны в глазах свободного мира.

Нам также известно, что эта столь типичная для советских времен позорная чистка проходила под неусыпным надзором украинских спецслужб (СБУ), которые напрямую подчиняются не только вашему Министерству внутренних дел, но и вашему Министерству юстиции, что является совершенно неприемлемым для любой достойной называться демократией страны!

Но сейчас давайте вернемся к гораздо более актуальному вопросу Юлии Тимошенко. Наша вторая петиция в ее поддержку объясняется тем, что 12 и 15 августа апелляционный суд Киева отказался выпустить ее на свободу из предварительного (на время процесса) заключения.

За этим судебным процессом, господин президент, кроется очередное постыдное посягательство на основополагающие права каждого гражданина, когда тот отстаивает свою честь в суде. Речь идет о недопустимом решении и отвратительном поступке, который противоречит принципам любого законодательства, конституции и демократии и, кроме того, грозит серьезными последствиями для имиджа вашей страны во всем мире.

Таким образом, при виде такой печальной или даже плачевной ситуации, где равенство попирается пришедшей из другой эпохи судебной системой, нам ничего не остается как представить «дело Тимошенко» в Европейском суде по правам человека, институте, который является неотъемлемой частью Совета Европы (Страсбург), а так же в Суде Европейского Союза (Люксембург).

Кроме того, мы обращаемся с официальным призывом к госпоже Кэтрин Эштон, верховному представителю Европейского Союза по иностранным делам (Брюссель), для того чтобы Евросоюз пересмотрел статус Украины в настоящем и ближайшем будущем.

Если всего этого окажется недостаточно, чтобы изменить вашу позицию относительно этих несправедливых условий заключения вашей соотечественницы, мы также потребуем от Международной федерации футбола (ФИФА) отказаться от будущего Чемпионата Европы (спортивное соревнование), который по изначальной договоренности должен пройти с 8 июня по 1 июля 2012 года на территории вашей страны.

Знайте же, господин президент, что решение обо всех этих инициативах не далось нам с легким сердцем. Тем не менее, при виде той пародии на правосудие, в которую превратился нынешний процесс Юлии Тимошенко, единственный суд, который имеет вес в глазах каждого гуманиста и соответствует основополагающим, по нашему мнению, ценностям, это суд нашей совести!

Обращение подписали:

Жак де Декер (Jacques De Decker), писатель, пожизненный секретарь Королевской академии французского языка и литературы Бельгии.

Люк Ферри (Luc Ferry), философ, бывший министр образования Франции.

Александр Жарден (Alexandre Jardin), писатель.

Даниэль Месгиш (Daniel Mesguich), актер, режиссер, директор Национальной консерватории драматического искусства.

Мишель Перро (Michelle Perrot), историк, заслуженный преподаватель.

Даниеэль Сальваторе Шиффер (Daniel Salvatore Schiffer), философ, писатель, преподаватель Высшей школы Королевской академии изящный искусств Льежа и приглашенный профессор «Бельгийского колледжа» под эгидой Королевской академии наук, литературы и изящных искусств Бельгии и Коллеж де Франс.

Жак Сожшер (Jacques Sojcher), философ, директор журнала Ah! (Свободный университет Брюсселя).

Анни Сюжье (Annie Sugier), ученый, автор ряда работ по борьбе за права женщин.

Мишель Вивьорка (Michel Wieviorka), социолог и преподаватель парижской Высшей школы социальных наук.

Париж – Брюссель, 15 августа 2011 года

"Le Nouvel Observateur"

Перевод с французского: ИноСМИ.ru

Україна досі не отримала Незалежності

20-ліття. Вік зрілості. Вік готовності почути і визнати правду. ..

20 років тому Україна не отримала Незалежність. 24 серпня 1991 року Незалежність України була просто проголошена.

В той час, як балтійські республіки відновлювали свою державність, Україна обмежилась декларацією намірів. В цьому немає нічого дивного. Якщо в Литві Незалежність була виборена постанцями, то в Києві, діючи на випередження, за неї проголосувала комуністична Верховна Рада.

Насправді нас не важко було дурити. Ми, народжені в Союзі, мали дуже віддалене уявлення про те, якою має бути нова Україна. Для організації цього шахрайства вистачило фасадного ремонту.

20 років ми жили у модифікованій УРСР, на яку нахабно причепили наші національні символи.

Ми, як малі діти, втішались можливістю безкарно носити тризуба, а в цей час партійна номенклатура активно привласнювала собі промисловість.

Ми вимахували синьо-жовтими прапорами, а в цей час КПРС, розділившись на фракції, створювала видимість багатопартійності.

Ми, тримаючи руки на серці, ревіли «Ще не вмерла Україна», а в цей час криміналітет прибирав незалежних політиків та журналістів.

Ми вірили, що живемо в нашій Українській Республіці, а вони в цей час створювали свою олігархічну державу.

За 20 років ми так і не вибороли народного суверенітету, а відтак не стали суб’єктом державотворення. Майдан 2004 року, попри всю велич громадянської офіри, обмежився зміною полярності, проте не самої системи.

Громадяни відстояли своє право обирати владу, проте не формувати державну політику.

Демократія, як і вагітність, не передбачає слова «трішки». Вона або є, або її немає.

20 років тому нам проголосили Незалежність. Прийшов час Її встановити.

Олександр Данилюк, координатор громадянського руху “Спільна Справа”

100%, 3 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

День незалежності - особливий день

  Всі, для кого День незалежності - особливий день, всі, хто вірний мрії про вільну, гідну, справедливу країну, - зустрічаємося об 11:00 біля Тараса. Далі плануємо спільну пішу ходу вулицями Столиці. Орієнтовно о 13 почнемо спільний мітинг на Михайлівській площі. 

Ця подія уже підтримана 13 партіями, що входять до Комітету опору диктатурі.

Натисни "Відвідаю" на своїй сторінці, поділися цією інформацією з друзями, приходь сам і поклич рідних та близьких!!!

Українську незалежність здобули такі, як ТИ, - відважні і відповідальні громадяни!


Місце проведення:
пам'ятник Тарасу Шевченку у Київі (вул. Володимирська) обо пам'ятники Шевченку в містах України (у разі неможливості прибути до Київа) час проведення 24 08 2011 г. · 11:00 - 15:00

Комітет Опору Диктатурі (КОД) звертається до всіх українців із закликом 23 серпня, в День Українського Державного прапора, та 24 серпня, в День Незалежності України, підняти національний стяг у себе на будинку, в подвір’ї, на балконі, а на одяг прикріпити синьо-жовту відзнаку.

КОД

44%, 4 голоса

56%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

В Донецкой области собирают подписи против цензуры

  • 18.08.11, 09:34

В г. Донецке состоялась конференция «Препятствия профессиональной деятельности журналистов на Донбассе» в которой приняли участие представители местных СМИ, общественных организаций и известные деятели культуры и науки.

Как сообщили donbass.ua организаторы, участники обсудили состояние свободы слова в Донбассе, а именно попытки оказать давление и безосновательные проверки налоговыми органами независимых СМИ, попытки вмешательства в редакционную политику, систематическое игнорирование государственными органами власти и органами местного самоуправления Донбасса информационных запросов и ограниченный доступ свободных СМИ к пресс-конференциям глав Луганской и Донецкой облгосадминистрации и в отдельных органах местного самоуправления из-за непрозрачных и выборочных механизмов аккредитации журналистов.

В ответ на эти вызовы участниками конференции было принято решение о создании общественного движения "Донбасс без цензуры" к которому уже присоединились представители общественности и местных СМИ.  Инициаторами создания движения "Донбасс без цензуры" стали ОО «Агентство демократического развития Донбасса», Луганская областная организация «ОПОРА, ОО «Институт развития и социальных инициатив», Луганская областная организация «Гражданская платформа, ОО «Институт Адвокаси, ОО «Общественная служба правовой помощи, ВАГО «Общественный Парламент».

Первыми шагами движения стало обращение к Президенту Украины Виктору Януковичу относительно ситуации которая сложилась со свободой слова в Донбассе и организован сбор подписей под петицией "За Донбасс без цензуры".

 www.donbass.ua

Из-за решетки

  • 17.08.11, 09:00

В Україні листи з-за грат стають традиційними. В сусідній Росії статті опозиціонерів, що опинились в неволі, стали частиною сучасної політичної думки. Свого часу серія публікацій Михайла Ходорковського "Лівий поворот" викликала гучну суспільну дискусію і низку публікацій у відповідь.

В Україні традицію звернення до людей з-за грат почав Юрій Луценко. Втім - на жаль чи на радість - для українського читача це все ще в новинку. Поки. Чи то мало пройшло часу, чи ще не звикли, а може просто ув'язнені не того рівня.

Цей лист Юлія Тимошенко передала "Українській правді" власноруч під час перерви у черговому судовому засіданні. Ми публікуємо його без виправлень та редакції. Натомість редакція продовжує чекати на відповіді лідера "Батьківщини" на питання, що були передані ще в перші дні арешту.

 

П'ять годин ранку. Нарешті зібралася з думками та силами написати…

Сиджу перед вікном "в клітинку" на залізному табуреті, накритому старою газетою із заголовком "Юлю засудять, але не посадять". Табурет накрили газетою задовго до мого арешту, але я нічого не стала змінювати – нехай тут все іде своїм шляхом.

Камера приблизно п'ятнадцять квадратних метрів. Зліва, вибачте, "параша", а справа мирно сплять дві мої сусідки – симпатичні інтелігентні жінки – киянка та львів'янка, які нічого не мають спільного з місцевим контингентом. Типові представниці середнього класу, які для корумпованого режиму є символічними жертвами показушної боротьби з корупцією.

Стіни камери обмазані якимось спеціальним білим розчином від тарганів, за вікном хтось голосно та нецензурно свариться.

Напружено намагаюсь думати, що знаходжусь в історичному легендарному місці для всіх політично-непокірних українців, бо саме тут утримували Першоієрарха Української греко-католицької церкви Йосипа Сліпого, саме тут народився наш великий вчений Олександр Богомолець, мати якого "народниця" Софія Миколаївна колись була засуджена до десяти років каторги. Багато інших непокірних режимам томилися в цьому СІЗО. Все це так, але історичні аналогії мало допомагають у ці хвилини…

СІЗО критично перевантажене і, створюючи в цьому переліміті дискомфорт справжнім злочинцям, моє тіло живе окремим від душі життям…   Воно ходить по темним смердючим підвалам з брязкаючими залізними засовами в оточенні вражаючої кількості озброєних людей, їздить "автозаком", та обливається потом у бетонних мішках розміром метр на метр з ґратами завтовшки з руку.

Це лише моє тіло обшукується та принижується, а душа, якимось дивним чином, живе своїм життям – переплавляється та набуває нової суті – нової любові, нової віри, нової гордості та нових сил.

ЛЮБОВ

Якісно нова, яку я почала відчувати на межі фізичного болю. Малюнки дітей та їхні улюблені іграшки, що всупереч тюремному режиму просочилися до моєї камери. Квіти, куплені за останні гривні зовсім незаможними людьми та принесені на засідання суду.

Звичайні чесні люди, які ризикуючи життям, кидаються під колеса "автозаку", ночують у наметах на вулиці під дощем та дулами ОМОНу, приїжджають на мітинги і пікети, прориваючись через заставні загони ДАІ, сигнали машин на підтримку біля суду, мільйони людей, які, звертаючись до Бога з молитвами за своїх дітей і рідних, називають моє ім'я і навіть вірші ув'язнених та написи підтримки на стінах тюремних дворів для прогулянок – все це ще раз стверджує мене в готовності служити дорогим моєму серцю українцям без будь-яких умов та дивідендів так як зможу і там, де зможу.

Це не клятва і не присяга. Це моя група крові, моя ДНК, зміст всього, що я намагаюся робити, можливо, з помилками, але викладаючись на всі сто.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Це слово вже давно затерте та дискредитоване. Словосполучення "відповідальність політика" перетворилося на оксюморон. Непідробну відповідальність державного діяча перед народом неможливо створити лише правильними законами та страхом покарання.

Справжня відповідальність – це перш за все стан душі, внутрішня моральна самоцензура. Цю відповідальність я відчула у повну силу, коли дізналася скільки людей (а головне, яких людей!) звернулося до суду з проханням дати мені свободу та поручилися за мене.

Голови майже всіх українських релігійних конфесій; видатні українці, які все життя присвятили боротьбі за незалежність України; справжні Герої України, а не ті, які при Кучмі встигли купити це звання за немалі гроші; легендарні політв'язні радянських часів; дисиденти 60-х; відомі всьому світові письменники, які для патріотичних українських душ вже давно стали живими легендами; знакові дипломати; справжні журналісти, які ніколи ні під кого не підлаштовували свій голос; видатні співаки та музиканти, спортсмени, лікарі, вчителі, шахтарі, металурги, аграрії.

Частина людей, які зараз за мене поручилися, на останніх президентських виборах були "проти всіх". Можливо, помилки, яких я припустилася як політик, як людина, були значимі для прийняття ними такого рішення.

Вибачте мене, дорогі моєму серцю люди, якщо я десь не додумала, не доробила, або щось зробила помилково. Подвійні стандарти ніколи не жили в моїй душі і ніколи не житимуть. Ті, хто сьогодні намагаються зі мною розправитися, це добре знають. Тому і травлять.

Дякую всім, хто за мене поручився. Кожен підпис і кожне ваше слово підтримки, ваша довіра і ваше пробачення – все це і є для мене непохитним фундаментом моєї МОРАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ на все моє життя перед кожним з вас, перед кожним українцем. Це почуття неспівставно сильніше за будь-яку формальну відповідальність, прописану в законах.

НАДІЯ

Перший день у суді після арешту.   Кожна клітина просякла тюремним смородом і після СІЗО навіть електричне світло в залі суду взагалі виглядає, як сонце. Знаходжу сили не проявити слабкість жодним поглядом та жодним рухом.

У залі рідні обличчя та рідні очі повні болю та рішучості. Але коли я побачила Бориса Тарасюка, Анатолія Гриценка, Славу Кириленка, Арсенія Яценюка, Миколу Катеринчука, всіх самооборонців, Юрія Кармазіна, представників здорового крила "Нашої України", коли дізналася, що Віталій Кличко перервав свої тренування і повернувся в Україну вести головний бій за свободу та демократію, я зрозуміла, що НАДІЯ Є

І якщо моє ув'язнення – це своєрідна плата за єднання опозиції, то…в усьому, що робить Господь є зміст, який ми поки що, можливо, не розуміємо.

Я дякую вам, дорогі мої колеги, за те, що ви сьогодні поряд. Зараз я вже знаю, що у нас все вийде і не тільки в цьому тісному подвір'ї на Хрещатику, 42, а в стратегічній перспективі України.

Немає таких позицій, якими б я не поступилася заради нашої єдності, немає таких умов, яких би я не прийняла заради можливості діяти спільно. Об'єднання опозиції розпочне процес поляризації суспільства на МИ та ВОНИ.

МИ – це всі, всі, всі, хто ніколи не зможе сприйняти бездуховність, антиукраїнськість, несвободу, несправедливість та клептократію режиму.

ВОНИ – це божевільні, які вірять, що на президентських виборах придбали Україну без народу, без волі, без душі, як приватний бізнес для родини.

ВОНИ – це поганий жарт Господа з "вінками", "йолками", "міжгір'ям" та "братвою".

МИ та ВОНИ – це той єдиний життєво важливий "розкол", який треба вітати, який дасть можливість мобілізувати всіх та через рік "ЇХ" відправити назад в минуле та надійно замурувати ту нору, з якої вони періодично виповзають. Тільки так МИ зможемо отримати можливість побудувати справжню європейську країну і побудуємо – у мене немає в цьому жодного сумніву.

ГОРДІСТЬ

Сьогодні це нова гордість за мою команду. Не ту, яка лізла в усі двері та вікна, коли я працювала в Уряді, а ту, яка сьогодні стиснувши зуби під дулами ОМОНа, під політичними кримінальними справами тримає останню лінію фронту перед встановленням диктатури. Тримає без адмінресурсу, без кулуарних домовленостей, без грошей, без доступу до ТВ, без подвійних стандартів…

Моя знекровлена режимом команда і є сьогодні головною політичною армією, яка зберігає шанс для країни. Коли я бачу їхні червоні від недосипання очі, бліді від емоцій обличчя, спостерігаю як в таких умовах вони стали спина до спини і в умовах військової дисципліни тримають стрій, і ще наносять удари по диктатурі як в Україні, так і за її межами, я відчуваюГОРДІСТЬ за них – яких критикують, провокують, лякають, підкуповують, але не можуть зламати ні морально, ні політично.

ВПЕВНЕНІСТЬ

Тепер я впевнена, що західна світова демократична спільнота не залишила Україну віч-на-віч із загрозою диктатури. Твердження експертного середовища, що Україну обміняли у великих геополітичних домовленостях, не відповідає дійсності. Ми НЕ САМІ перед обличчям пострадянських викликів.

Мене приємно вразила потужна, дієва і щира реакція світу на переслідування опозиції в Україні. Нас – Україну – підтримують, нам бажають добра, свободи та справедливості.

Я вдячна світовій демократичній спільноті, всім лідерам Європейського Союзу, лідерам та політикам демократичних країн, своїм колегам по Європейській народній партії, українській діаспорі по всьому світові, неурядовим та правозахисним організаціям, євродепутатам, дипломатам, експертам за їхнє вагоме слово, за їхню позицію, за захист України. Вірю, що ви всі допоможете Україні підписати та ратифікувати Угоду про політичну Асоціацію з ЄС.

Сьогодні на межі міжнародної ізоляції не Україна, а Янукович та його клани. Вони вже можуть почати віддавати свої закордонні паспорти кенгуру з Міжгір'я. Бо, мені здається, у цих тваринок скоро залишиться більше шансів бути прийнятими в світі, ніж у їхніх господарів.

ЗАРАДИ ЧОГО?

Навіщо мені всі ці випробування? Таке питання мені задають деякі люди. Вони радять домовитися з режимом, визнати Віктора Януковича законним Президентом України, встати перед потішним судом та назвати їх уповноваженого в суді "Ваша Честь".

Ще радять ці люди попросити у Януковича для себе свободи та права на нормальне життя, пообіцяти піти з політики та не заважати їм ґвалтувати нашу Святу землю.

Мені до найменших подробиць відомо, як Янукович щоденно управляє процесом розправи, і що в нього немає жодних моральних або раціональних обмежень в діях, які гарантують йому збереження влади.

Люди, які радять мені такі примітивні речі, не розуміють, що мені нічого не потрібно від Януковича та його зграї. Моя Свобода та моя Віра зі мною, далеко за межами цієї смердючої тюремної камери.

Один мій близький друг часто у мене питає словами Шварца: "Хто ти лицар чи перехожий? Якщо перехожий, то іди собі з Богом. Якщо лицар, виходь на бій…". На це питання я давно дала собі відповідь.

Через каламутне скло тюремної камери досить важко щось розгледіти, зокрема і "світле майбутнє", але я маю свій Символ Віри в Україну, який вже давно дає мені справжню ціль і справжній сенс жити, дає сили, але про це я напишу вам у наступному листі.

Зараз я за ґратами, але я всім серцем поряд з вами.

Юлія

P.S. Дякую "Молодій Батьківщині" і всім, хто збирав для мене квіти. Мені їх, правда, не дозволили передати, але я знаю, що вони є…

http://www.pravda.com.ua/