Розширення сфери діяльності ОУН за межі Західної України почалося в 1939 р. після приєднання цих областей до Української Радянської Соціалістичної Республіки. З початком Великої Вітчизняної війни у 1941 р. цей рух активізувався. Для походу на схід були створені спеціальні «похідні групи», які дійшли до Харкова, Донбасу, Криму і Кубані. Метою цього руху називається поширення національної ідеї і згодом — відновлення української державності [2] Обласні проводи ОУН Криму підпорядковувалися Південному крайової проводу в Дніпропетровську. [3] За інформацією СБУ, німці спочатку не звертали уваги на ці групи, а дізнавшись про мету їх діяльності, почали арешти і розстріли. Зокрема, в Криму гестапо заарештувало провідника ОУН Степана Теслю, який був страчений після допиту. [4] У всіх головних містах Криму діяли угруповання УПА, які називали революційними комітетами [5] Відомі також, що кримські татари воювали у складі УПА проти радянської влади [6] Відомо, що підрозділи Української Повстанської Армії в Криму діяли в Сімферополі, Євпаторії, Джанкої, Ялті, Українську, Петрівці, Севастополі, Старому Криму, Керчі, Феодосії, Алушті, Михайлівці і багатьох інших населених пунктах, які були поруч з дислокацією похідних груп. З донесення агента СД В. Косика від 31 грудня 1941 року, знайденого у секретних справах Рейху, нам стало відомо, що зі Львова до Криму революційна ОУН направила шість похідних груп, близько 40 чоловік. Тільки одного повстанця нацисти арештували по дорозі в Крим. [7] Взимку 1941—1942 р. починаються розстріли членів ОУН, фашисти дають вказівки поліції, військовій розвідці і СД посилити роботу особливо щодо викриття похідних груп, які були спрямовані до Криму. ОУН революційна в той час створила Український Революційний Комітет з підготовки повстання проти німецьких загарбників, адже ніхто не бачив перспективу перемоги над Німеччиною. Комітет очолив Микола Шапар, який потім загинув при виконанні однієї з бойових операцій. Згодом, з середини 1942 року, заступником голови комітету з пропаганди був призначений Володимир Шарафан, що займався мобілізаційною роботою, створенням культурологічних і освітніх установ, поширенням націоналістичних агіток. [7] У січні 1942 р. в Криму з'явилися 6 нових похідних груп ОУН. Проте цього разу всі їхні члени належали до бандерівської гілки цієї організації і були вихідцями або з Галичини, або з Правобережної України. Кожна з груп налічувала, в середньому, по 6 чоловік. Вони намагалися створити в Криму підпільний рух, однак, за словами українського емігрантського історика В. Косика, випадки підтримки кримчанами були поодинокими. [8] У відповідь на підпільну діяльність ОУН з боку німецьких окупаційних властей негайно пішли репресії. Так, член однієї з похідних груп, що проникли до Криму, був заарештований ще по дорозі до Сімферополя. Інша похідна група, чисельністю в 14 осіб (керівники Р. Бордаховскій і Наконечний), була в повному складі заарештована і розстріляна гестапо в Джанкої на початку грудня 1941 р. На початку наступного року в Сімферополі за наказом Служби безпеки (СД) було закрито місцевий український театр, а ряд його акторів було заарештовано за зв'язки з ОУН. Одним з небагатьох уцілілих був член «Південної похідної групи» Б. Суховерський, який ще протягом 1942 р. продовжував організаційну роботу в Криму. [9] З самого початку прибуття до Криму похідних груп ОУН почала зазнавати значних втрат у боротьбі з фашизмом. Так, Іван Осадчук, провідник кримських українських повстанців у грудні 1941 року був арештований в Євпаторії і згодом розстріляний гестапівцями. У лютому 1942 року гестапо заарештувало 14 повстанців Джанкойського українського революційного комітету на чолі з провідником Романом Бардахівськім та його помічником, учителем школи Наконечним. У тому ж 1942 році, трохи пізніше, від рук фашистів загинули відомі серед кримського населення організатори повстання: Степан Ванкевіч, Михайло Лобак, Степан Тесля. Але боротьба кримських українських націоналістів за незалежність української державності не припинилася. [7] Після провалу Джанкойської групи Дніпропетровський Крайовий Провід усуває від керівної роботи Івана Янчишина і призначає провідником Степана Теслю, який розвиває господарсько-торговельні об'єкти Революційного Комітету, залучає свідомих борців з числа інтелігенції, робить спробу підняти націоналістичний рух в Криму. Поширюються газета «Наступ», журнал «Пробоєм», в яких показані портрети чільних націоналістичних лідерів і програмні принципи. До Сімферополя прибуває і мельниківської провідник ОУН Борис Суховерський. Були організовані зустрічі з існуючими похідними групами. На квартирі Базідевіча по вул. Жуковського він поставив завдання групі Ярослава Савки, в складі якої перебувало 8 осіб, з них — 6 сімферопольців. З другою групою зустріч відбулася на квартирі Володимира Шарафана на вул. Профспілкової. Потім зустрічі відбулися і на інших явки в населених пунктах Південного узбережжя. [7] У той час на півострові активно працювало бандерівське підпілля. Воно мало більш розгалужену партійну мережу, яка формувалася за принципом трійок, виконувало чітку програму з підготовки повстання на відміну від тодішніх завдань мельниківців — взяти владу шляхом просочення своїх кадрів до керівних органів влади і проведення мирного перевороту. Розуміючи нездійсненність утопічного проекту, основна частина мельниківців перейшла в революційну організацію. У тому числі перейшли в революційну ОУН Ярослав Савка — колишній петлюрівський офіцер, і Володимир Шарафан. З активістів національного руху, які в підпіллі вели боротьбу, на сьогодні відомі одиниці. Після арешту гестапо Степана Теслі, провідником у квітні 1943 року його призначають 25-річна Катерина Мешко з добре підробленими документами на Ольгу Прудник. [7] Катерина Мешко створює військову референтуру, яку очолює Григорій Волощук. До Криму прибувають три легіонери УПА, відомі лише імена: Ігор, Степан і Петро, а керівництво місцевим УПА бере на себе глибоко законспірований керівник служби безпеки під назвою Головна Булава. Було створено загін самооборони на чолі з працівником станції «Сімферополь» Рустемом і тридцятьма працівниками залізниці. Частково формується загін УПА «Бійці», сотником якого призначається севастополець Василь Чмига, він же Моряк. Створений навчальний загін «Сиваш», який очолює колишній петлюрівський офіцер Ярослав Савка і його син Віктор. Севастопольський провідник Іван здійснює закупівлю зброї, медикаментів. У зв'язку з проведенням бойових операцій створюється госпіталь. Звільнені загоном Рустема військовополонені та завербовані до Німеччини переправляються за їх згодою до загону «Сиваш» або в партизанські з'єднання. [7] Зв'язок з партизанами Сімферопольський революційний комітет здійснював через зв'язкових. Було поставлено завдання якомога більше відправити звільнених у партизанів, щоб потім безкомпромісно можна було схилити партизан на свій бік. Але і Революційний Комітет піддався репресіям. Його господарсько-торгова частина була легалізована під назвою Український допомоговий комітет. У жовтні 1943 року «за невиконання наказу про виділення 400 чоловік для охорони залізниці» німецьким комендантом легалізована частина революційного комітету була заборонена. Почалися арешти українців, запідозрених у приналежності до підпілля. Гестапо звіріли, обставляючи своєю агентурою арештованих українців. Їм вдалося вийти на явочну квартиру в Джанкої. Майже два місяці карателі вистежували явку бандерівського підпілля і в травні 1943 року гітлерівці захопили і вбили Вольчака. Наприкінці 1943 року у ворожій катівні був розстріляний і Степан Тесля. [7] Чинний загін УПА «Бійці» вирушив на з'єднання з УПА-Південь, почавши бої в Одеській області. У Голованівському районі в бою з німцями загинув його сотник Василь Чмига. [7] У серпні 1943 року Катерина Мешко разом з Володимиром Шарафанов були викликані до центральних органів УПА. Катерина залишилася у Львові, а Володимир повернувся до Криму і активізував Український визвольний рух. Він провів переговори з командуванням партизанських загонів, намагаючись залучити їх до кримських похідних підрозділів УПА, неодноразово зустрічався з Озенбаш, що керував кримськотатарською організацією націоналістів та представниками підпільної організації росіян Криму «Нова Росія». [7] До того часу Головна Булава Криму об'єднувала дев'ять повстанської груп, що діяли в найбільших населених пунктах Криму. З підходом радянських військ частина повстанців була відкликана на посилення УПА-Південь, частина — партизанських з'єднань. Зараз відомі 43 кримські повстанці, які боролися за незалежність України в УПА, але розвідка з пошуку фактів української визвольної боротьби в Криму триває, і читачі ще дізнаються про нових героїв. [7] 13 квітня 1944 був звільнений Крим. Багато українських повстанців були мобілізовані. Так, Володимир Шарафан брав участь в боях за визволення Севастополя і був важко поранений на Малаховому кургані. Лікувався в Алуштинському евакуаційному госпіталі, де був заарештований. Трибуналом НКВС 4 липня 1944 він був нібито засуджений за ст. 58-1 «б» і 58-11 КК РСФСР до вищої міри покарання з конфіскацією всього майна і 13 лютого 1945 страчений. Але в справі відсутній протокол судового засідання, а три підписи під актом виконання зроблені одним почерком. [7] Лише в 1993 році Шарафан за Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» був реабілітований.

Матеріали з Вікіпедії 

А чи знаємо ми яка область України вважається колискою УПА ? Давайте перевіримо!

Ця область вважається колискою УПА з 1921 року, з хуторів цих працьовитих, гордих та вільних людей не змогли висилити навіть совєтські недолюдки. Згадаймо повстанські пісні, вони будуть підказкою.

Бульба-Боровець_Тарас, http://kmisto.info/articles/6498.html 

Заступник глави Адміністрації Президента Ганна Герман вважає, що чинний мер Одеси Олексій Костусєв повинен відповісти перед законом за те, що розпорядився вести всю документацію та проводити засідання Міськради виключно російською мовою.

Про це Герман заявила в ефірі одного з українських телеканалів. «Щодо мови, тут справа серйозна, тому що є Конституція України, в якій записано те, що записано - буде інша Конституція, будемо по-іншому говорити. Сьогодні ми маємо Українська мова державною, і якщо хоч одна людина в Одесі, який говорить по-українськи, він повинен прийти в мерію і він має всі права, щоб з ним говорили його мовою ». На думку Герман подібний жест Костусєва вимагає політичної оцінки.  ===== Конституція не дає одеській мерії можливості переходу на російську мову. Отже, Костусєв і одеська міська рада порушили Конституцію України. Чиє це злочином для нинішньої влади? С того часу, як Костусєв зі своєю радою прийняли це рішення, пройшло вже біля двох місяців, а жодна правоохоронна структура не зреагувала на відверте порушення Конституції.

"Свобода" категорично проти продажу земель сільськогосподарського призначення. Легалізація продажу землі може обернутися катастрофою для українців. Це прямий шлях до наступного Голодомору. "Свобода" ініціюватиме референдум щодо неприпустимості продажу землі". Про це лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок заявив 27 березня 2011 року у місті Гнівань Тиврівського району Вінницької області.

Лідер "Свободи" також зазначив:

"Уже цього року в Україні чи не половину списку скоробагатьків становлять земельні латифундисти та аграрні барони. В Україні з'явилися пташині, олійні, яйцеві та зернові мільярдери, а водночас українці відчули гостру нестачу та недоступність елементарних продуктів – гречки, хліба, дешевого молока та м'яса. Українці за крок від голоду на землі, яка приносить мільярдні статки її незаконним власникам.

Охорона одного з супермаркетів затримала пенсіонерку.

Її примусили вивернути власні кишені, де охоронці виявили два глазуровані сирки. Бабуля від цього потрапила у шоковий стан і, як з"ясувалося пізніше, померла від серцевої недостатності. Ця подія трапилася у Воронежі, але гадаю, з тим же успіхом це могло відбутися щей з більшою вірогідністю і на теренах України, адже пенсії та ЗП в Росії навіть вищі, ні ж в Україні.

Є в Україні знаменита родина Петриненків. Тарас та його мама — Діана Петриненко. Володарка рідкісного сопрано, солістка Київської філармонії та Державної хорової капели «Думка», свого часу вона об’їздила з гастролями весь колишній Союз. Лауреатка різноманітних премій, конкурсів, у тому числі міжнародних. Уже кілька десятиліть пані Діана викладає вокал у Національній музичній академії.

Відповідальність за легкість вдачі, жартівливість та життєрадісність співачка перекидає на астрологічного Водолія. «Отакі вони...» — жартує.

Тарас пытается узнать, почему погиб его отец. Ищет правду 12 лет.

25 марта 1999 года «Тойота», в которой находились лидер Народного Руха Вячеслав Чорновил и его водитель, столкнулась с КамАЗом. Лидер Руха погиб. Соратники Чорновила сразу предположили, что это было «политическое убийство»: среди его заказчиков и исполнителей называли тогдашних президента Леонида Кучму, ныне покойных главу МВД Юрия Кравченко и руководителя аппарата МВД Эдуарда Фере, а также Алексея Пукача. Однако сразу после ДТП власти объявили, что это была обычная авария. Дело закрыли, и вновь возбудили лишь в 2005 году. Но с тех пор в нем так и не поставили точку. На днях замминистра МВД Василий Фаринник заявил, что дело направили на дорасследование в Главное управление МВД в Киеве. О том, как дальше могут развиваться события, мы говорим с сыном Вячеслава Максимовича Тарасом Чорновилом.

От побачив в блозі у одного "москвоненависника" (Роман -Сергійович "Абрамович"), здивувало, я не вважаю себе прихильником політики східної країни, але собі дозволити так образити керівників московії не можу. А от українофоби з дурістю прирівняли його до чотириногих, ще й на показ виставляють своє невігластво. Навіть українофобський сайт (великими буквами на картинці), з якого здерли фото можна спокійно подавати в суд за образу честі й гідності східного керманича. Дійсно порівняння досить неприємні, тим більше від своїх, від українофобів. 

ПІд картинкою надпис "Однодумці пишуть листа Пукіну" і як тепер можна назвати адресата цього листа?

Революція в Україні може розпочатися після 10 травня, щойно закінчаться Великий піст та великодні свята. Такий прогноз сьогодні, 30 березня, під час прес-конференції у Львові зробив політолог, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.

На думку експерта, революція може виникнути або в середовищі дрібної буржуазії, або серед люмпену. Не відомо також, де саме виникне революція – на свідомому Заході чи Сході, де експлуатація людей сягнула апогею.

«Український народ мусить і має право це зробити, інакше він не доведе, що є державницьким народом», – додав Соскін.

До революції, на думку експерта, може призвести нефаховість уряду, Нацбанку, які не зважають на зубожіння людей, зростання цін на енергоносії, транспорт, продукти.

«Якщо МВФ не дасть кредит Україні у 3 млрд доларів, можна оголошувати дефолт. З грудня минулого року в Україні ввімкнений друкарський станок, на 30 млрд грн збільшилася грошова маса, йде постійна девальвація гривні», – каже він.

Представник львівської ініціативної групи «Український національний фронт» Остап Стахів вважає, що до влади в Україні повинні прийти молоді люди, які не заплямовані владою і корупцією.

http://galinfo.com.ua/news/85544.html